Місце шани та вдячності

Випускник 2016 року спеціальності «Конструювання, виготовлення та технічне обслуговування виробів електронної техніки».

Підрозділ: 701-й окремий батальйон морської піхоти.

Звання: Матрос.

Посада: Гранатометник.

Загинув 26 лютого 2017 р. від кулі снайпера під час несення бойового чергування поблизу села Пікузи Волноваського району Донецької області. Роман кинувся на допомогу пораненому товаришу, але снайперська куля влучила йому у шию, він помер у «швидкій» дорогою до лікарні.

Випускник 2008 року спеціальності «Технічне обслуговування повітряних суден і авіадвигунів».

Народився в селі Костирка Високопільського району Херсонської області. У 2008 році вступив до лав ЗСУ. Розпочав свою військову кар'єру у Автономній республіці Крим, де продовжував службу у морській піхоті як авіаційний технік. На початку анексії АР Крим у 2014 році був переведений до в/ч А1588 у Миколаїв, де і проходив свою службу. Був призначений бортовим авіаційним техніком. У 2016 році отримав звання лейтенанта, а у 2018 році вже старшого лейтенанта.

У 2022 році отримав звання капітана та був членом екіпажу вертольота Мі-14 морської авіації, який було збито 07 травня 2022р. російською ракетою. Його, разом з членом екіпажу полковником Ігорем Бедзаєм, поховали у м. Миколаїв.

У Сергія лишилися мати, брат, дружина та донька.

Випускник 2007 року спеціальності «Технічне обслуговування повітряних суден і авіадвигунів».

Народився в с. Алісівка Близнюківського району Харківської області. У 2007 році закінчив навчання в коледжі та переїхав до міста Лозова, де й проживав. Працював на Панютинському вагоно-ремонтному заводі до 2021 року. В цей період одружився.

У 2021 році, незадовго перед початком російського вторгнення, пішов до лав Збройних сил України та з перших днів війни захищав рідну державу від російських загарбників. Проходив службу в 92-гій окремій механізованій бригаді.

У квітні 2022 року під час виконання службових обов'язків загинув під м. Харків (селище Циркуни). Залишились батьки, брат, сестра, дружина та дитина.

Випускник 2008 року спеціальності «Технічне обслуговування повітряних суден і авіадвигунів».

Олексій народився в місті Нойштреліц, в Німеччині, в родині військового. Сім'я переїхала до Пирятина, де Олексій закінчив міську школу №4. Вищу освіту здобув у Національному авіаційному університеті.

На захист Вітчизни став у перший день повномасштабного вторгнення – 24 лютого 2022 року. Служив у 72-й ОМБр ім. Чорних Запорожців, підрозділ займав посаду стрільця-зенітника зенітно-ракетного взводу. Мав звання старший солдат.

Загинув 27 липня в районі села Зайцеве Бахмутського району, на Донеччині.

У загиблого лишилися мама, дружина та два брати, які теж захищають Україну в лавах ЗСУ.

Випускник 2007 року спеціальності «Технічне обслуговування повітряних суден і авіадвигунів».

Після закінчення коледжу пік відслужив у морській піхоті як авіаційний технік в Новофедорівці, що в Криму. Потім став прапорщиком. У 2014 році закінчив Харківський національний університет Повітряних сил ім. І. Кожедуба.

Проживав у місті Полтава.

З початком повномасштабного вторгнення потрапив у 66-ту окрему механізовану бригаду (66 ОМБр).

Старший лейтенант Микола Авраменко загинув під час виконання бойового завдання на Донеччині. Сталося це 7 серпня 2022 року.

У Миколи залишилися батьки, брат, дружина та двоє дітей. Брат Роман захищає цілісність України в лавах ЗСУ.

Випускник 2001 року спеціальності «Технічне обслуговування повітряних суден і авіадвигунів».

Звання: старший лейтенант.

Закінчив Панютинську СШ №1, Харківська область. Після школи, у 1998 році вступив до Слов'янського авіаційного технічного коледжу (Відокремлений структурний підрозділ "Слов'янський фаховий коледж Національного авіаційного університету").

На захист держави став 2014 року.

Випускник 2014 року спеціальності «Технічне обслуговування засобів механізації та автоматизації в аеропортах».

Сергій народився в місті Слов'янськ. У 2010 році закінчив Слов'янську ЗОШ №18 та вступив на навчання до Слов'янського коледжу Національного авіаційного університету. Під час навчання в коледжі обіймав посаду – старшина групи.

У 2015 році пішов за контрактом до лав Збройних сил України. Після закінчення контракту працював в Державній службі з надзвичайних ситуацій.

З початком повномасштабного вторгнення потрапив на службу до військової частини А7272 у званні лейтенанта на посаду командира інженерно – саперного взводу. Після важкого бойового поранення, яке отримав в боях під м. Сватове, Сергій пішов із життя 08 листопада 2022 року.

У загиблого лишилися мати та батько.

Випускник 2013 року спеціальності «Технічне обслуговування повітряних суден і авіадвигунів».

Богдан загинув 13 березня 2022 року під Донецьком, захищаючи Україну від російських загарбників. До служби в Збройних Силах України працював в компанії ДТЕК гірником підземним УПР-ППУ Тернівська.

В Богдана залишилася дружина, вони побралися незадовго до повномасштабного вторгнення.

Співчуваємо рідним та близьким...

Навчався у коледжі в 2007-2009 роках на спеціальності «Технічне обслуговування повітряних суден і авіадвигунів».

Олексій Комаров народився в Захарівці Одеської області. По закінченні 9 класів Захарівського НВК поступив навчатися в СКНАУ. Згодом працював електриком на залізничній станції Затишшя.

У жовтні 2019 року пішов служити до Збройних Сил України. І з тих пір стояв на захисті нашої держави. Воював на Донецькому та Луганському напрямках. У 2022 році отримав поранення, а після одужання повернувся назад до побратимів. Останнім місцем його служби були okolниці Мар'їнки. 9 травня 2023 року в районі Курахове під час виконання бойового завдання, він отримав важкі поранення і 23 травня 2023 року помер у лікарні.

У Олексія залишилися батько, сестра та брати.

Випускник 1996 року спеціальності «Технічна експлуатація повітряних суден і авіадвигунів».

Валерій народився у Миколаївці, навчався у загальноосвітній школі міста №3. Після закінчення 11 класу вступив до коледжу.

На початку повномасштабного вторгнення російських військ на територію України був призваний до лав ЗСУ і проходив службу на посаді гранатометника штурмової роти.

У момент призову Валерій мав трьох неповнолітніх дітей, найменшому з яких було 1,5 роки. Не дивлячись на це, він встав до оборони Батьківщини.

Героїчно загинув у місті Торецьк під час проведення штурмових дій.

У Валерія залишилося п'ятеро дітей, троє з яких неповнолітні, дружина, мати, сестра та онукса.

Навчався у коледжі в 2014-2016 роках на спеціальності «Комерційна діяльність».

Ростислав народився і жив у місті Слов'янськ. У 2012 році закінчив ЗОШ № 8 м. Слов'янська. У 2014 році вступив до Відокремленого структурного підрозділу «Слов'янський фаховий коледж Національного авіаційного університету» і навчався за спеціальністю «Комерційна діяльність».

Загинув 13 грудня 2022 року внаслідок підриву на мінно-вибуховому пристрої.

У Ростислава залишилася мати і троє братів.

Навчався у коледжі в 2003-2005 роках на спеціальності «Автомобільний транспорт».

Олексій Левін народився в селі Новомиколаївка Черкаської громади. Випускник Новомиколаївської загальноосвітньої школи.

З грудня 2022 року став до лав Збройних сил України, брав участь у бойових діях, спрямованих на забезпечення заходів з національної безпеки, оборони, відсічі й стримування збройної агресії російської федерації.

Старший водій 43 штурмової бригади.

Олексій помер 03 липня 2023 року від отриманих поранень не сумісних з життям.

У нього залишилися дружина, батьки, сестра.

Випускник 2006 року спеціальності «Обслуговування комп'ютерних та інтелектуальних систем і мереж» (молодший спеціаліст) та спеціальності «Біотехнічні та медичні апарати та системи» 2007 року (бакалавр).

Стрілець-зенітник в/ч А7276, солдат.

Загинув у боях з російськими окупантами у Діброві Луганської області. Йому назавжди залишиться 37 років.

Дмитро – корінний слов'янець. Навчався у 19-й школі, старші класи закінчував у ЗОШ №11. Вступив до авіаційного коледжу. Здобувши диплом, працював на залізниці.

Після початку повномасштабного вторгнення прийшов до військкомату.

У Слов'янську в нього залишилася мама.

Випускник 2010 року спеціальності «Обчислювальна техніка».

Дмитро – корінний мешканець селища Білбасівка. Закінчив Білбасівську ЗОШ І-ІІ ступенів у 2006 році та вступив до СКНАУ.

Працював у ЧШ «Олюг і на СЗВІ. Після повномасштабного вторгнення, у березні 2022 року, за покликом серця пішов захищати Україну.

Остання путь додому для хлопця виявилася важкою. Воїн стрілецької роти в/ч А7276 Дмитро Мерцалов вважався зниклим безвісти у бою біля селища Тошківка Луганської області 18 травня 2022 року. Тільки через два роки, у травні 2024-го вдалося ідентифікувати його останки. Бійця поховали на кладовищі Першої Білбасівки біля батьків.

У Дмитра залишилася 10-річна донька. Тепер вона буде зростати без батька.

Навчався у коледжі в 2011–2012 роках на спеціальності «Розробка програмного забезпечення».

Старший розвідник в/ч А4117, старший солдат.

Народився у Слов'янску. Вчився у ЗОШ №17, машинобудівному лицеї, СКНАУ, працював в автосалоні «Алмаз авто».

Ще на початку повномасштабного вторгнення добровільно, за покликом серця, прийшов до військкомату. У квітні 2022 року був призван на службу.

Євген загинув 4 лютого 2023 року під Бахмутом, захищаючи Україну від російських загарбників.

В Євгена залишилися мама, сестра, брат, дружина і маленька донечка.

У 2024 році вступив до «Відокремленого структурного підрозділу «Слов'янський фаховий коледж Національного авіаційного університету», спеціальність «Автомобільний транспорт. Обслуговування та ремонт автомобілів та двигунів».

Владислав народився в Білбасівці, закінчив місцеву школу. Любив техніку, вмів полагодити все. Працював якісно, з любов'ю та відповідальністю.

З 2022 року займався допомогою ЗСУ. В січні 2025 року добровільно вступив до лав ЗСУ.

Механік взводу ударних авіаційних безпілотних комплексів 54-ї окремої механізованої бригади імені Гетьмана Івана Мазепи.

Загинув, до кінця залишаючись вірним присязі й своєму обов'язку.

У Владислава залишилася дружина, мати та сестра.

Навчався з 2005 по 2007 рік на спеціальності «Автомобілі та автомобільне господарство».

Закінчив школу №16 м. Слов'янск. Після школи вступив до Слов'янського коледжу Національного авіаційного університету. Працював водієм.

У серпні 2025 року був мобілізований.

Гранатометник аеромобільного відділення військової частини А0281, солдат.

Загинув під час виконання бойового завдання.

У Миколи залишилися батько, брат та троє дітей.

Випускник 2015 року спеціальності «Монтаж і обслуговування електрообладнання аеропортів».

У 2012 році вступив до Слов'янського коледжу Національного авіаційного університету.

Солдат, командир 1 штурмового відділення, командир бойової машини 1 штурмового взводу 9 штурмової роти 3 штурмового батальйону 92 ОШБР.

Загинув при виконанні бойового завдання.

Випускник 2004 року спеціальності «Технічне обслуговування засобів механізації і автоматизації аеропортів».

Закінчив школу селища Райгородок. Після школи, у 2001 році вступив до Слов'янського коледжу Національного авіаційного університету.

У 2006 році закінчив Маріупольське училище професійної підготовки працівників міліції та, отримавши звання молодшого лейтенанта, Роман став дільничним офіцером міліції, а згодом — старшим дільничним офіцером поліції.

У Романа залишились батьки, дружина та семирічна донька.

Випускник коледжу 2005 року спеціальності «Технології та технологічне обладнання аеропортів». Продовжив навчання й здобув повну вищу освіту в Національному авіаційному університеті, у 2007 році отримав диплом інженера-механіка.

З 2004 по 2008 рік працював вихователем у Слов'янському коледжі НАУ.

Звання: Підполковник – офіцер Збройних Сил України.

З 2017 року брав участь в АТО й Операції об'єднаних сил, а з 2022 року – учасник повномасштабної війни проти російського агресора. Обіймав посаду заступника командира 147-ї окремої артилерійської бригади 7 корпусу ДШВ ЗСУ.

За зразкове виконання обов'язку й бойові досягнення неодноразово відзначений державними нагородами та грамотами, зокрема:

У Андрія залишилися мати, дружина та дев'ятирічна донька.

Випускник 2010 року спеціальності «Обчислювальна техніка та програмування».

Звання: солдат.

Закінчив школу №8 м. Слов'янськ. Здобув освіту у Слов'янському авіаційно-технічному коледжі Національного авіаційного університету.

У 2022 році Мирослав долучився до батальйону територіальної оборони. Згодом служив у ЗСУ, у складі 109-ї окремої бригади ТрО на посаді стрілець. Багато разів воював у найгарячіших точках.

У 2023 році посмертно нагороджений медаллю «За військову службу Україні».

У Мирослава залишилася дружина та донька.