Відокремлений структурний підрозділ
"Слов'янський фаховий коледж
Національного авіаційного університету"


Користувач:

Пароль:

Забули пароль?

Не маєш акаунту?


Натисни "ОПЛАТА ПОСЛУГ"
або
скануй QR код



ОПЛАТА ПОСЛУГ


Гордість коледжу

tr>
 

Ми всіх вас пам’ятаємо, наші випускники...

За роки праці і навчання студентів набуто багато досвіду й навичків, і щорічний випуск з коледжу додає нам не лише нових фахівців у відповідному напрямку, а й нових друзів, з якими ми намагаємось підтримувати зв’язок.

В цьому році нашому улюбленому коледжу виповнюється 60 років. Цифра, так би мовити, не занадто велика, але дуже і дуже суттєва. За всі ці десятки років наш навчальний заклад випустив значущу кількість спеціалістів з різних направлень, які знайшли себе в багатьох галузях народного господарства нашої країни, і інших також.

Перший, з кого хотілось би розпочати розмову про випускників попередніх років, це Напрягло Роман Дмитрович, який навчався в СФК НАУ з 2013 року. Роман закінчив ЗОШ I-II ступенів №7 м. Слов’янська, і після 9 класу вступив на I курс коледжу, де перший рік провчився в групі 1ПВТ13, з другого курсу ним була обрана спеціальність 5.05080201 «Конструювання, виробництво та технічне обслуговування виробів електронної техніки», на якій він провчився три наступні роки в групі 1РТ13 до закінчення IV курсу. Класним керівником групи була Іванісова Наталія Володимирівна. Це була моя друга група класного керівництва з початку роботи в коледжі. Рома був старостою групи. Хоча і мешкав в с. Східний, добирався до місця навчання рейсовим автобусом, але ніколи не запізнювався, і один з перших, вже з журналом групи, стояв біля дверей своєї аудиторії.

Пам’ятаю, що сидів за третьою партою, біля вікна, зі своїм приятелем Дмитром Рубаном. Дмитро полюбляв читати, і з ним завжди була якась книжка.

На IV курсі було заплановано дипломування студентів, і так припало, що у хлопців мені довелось бути ще й дипломним керівником. В еру цифрових технологій можна знайти попередню збережену інформацію, тому і тема диплома Ромчика, також збереглась, це «Розробка приладу для визначення еквівалентного послідовного опору конденсаторів». Наприкінці четвертого курсу стала помічати, що Ромка частіше відсутній, і кудись їздить. Як він відповідав тоді мені, що шукає місце майбутнього ВУЗа. Тоді мені було наче і спокійно. Але хлопець вже почав брати участь в громадських організаціях, в русі молоді за права і вільну країну. Його батько Дмитро на той час вже ніс службу. І, мабуть, Роман також вирішив для себе свій наступний крок в житті.

З однієї зі своїх поїздок, а саме, зі Львову, Рома привіз мені маленький сувенір, магнит, який я і досі зберігаю, доторкаюсь, і пригадую...

Подарунок Романа 

Після закінчення навчання хлопець йде на службу, на захист рідної країни і бере участь у проведенні антитерористичної операції. Він був матросом піхоти України. Періодично ми з ним спілкувались в соцмережах, я привітала його з 20-річчям. Але через дванадцять днів після дня народження ворожа куля снайпера зупинила життя ще зовсім молодого парубка...

За день до загибилі ми знов перекидувались з ним такими звичними висловами, Роман був так позитивно налаштований, і так бадьоро відповідав в своїх повідомленнях...але, рятуючи життя пораненого побратима, віддав своє...

 Дошка пам’яті випускнику в школі №7 м. Слов'янська

 Він був завжди такий привітний, лагідний і всміхнений. У Роми залишились самі рідні, мати, батько і молодша сестра, яка в 2019 році також закінчила 7 школу, в приміщенні якої встановили дошку пам’яті патріота України і випускника. Ромчик мав нагороди, а також його родина отримала медаль «За жертовність та любов до України». Пам’ятаємо тебе, Ромка, шануємо, і вічно вдячні...

 Продовжую свою розповідь про наступну нашу випускницю 2009 року Ілюшенко Ганну Миколаївну. Дівчина в 2005 році закінчила 11 класів Моначинівської ЗОШ Куп’янського району Харківської області, і вступила в коледж на перший курс спеціальності «Біотехнічні та медичні апарати і системи». По закінченню отримала дипломи з відзнакою: молодшого спеціалісту 2008 рік, а через рік – диплом бакалавру. Напротязі навчання відмінно вчилась, приймала активну участь в житті групи та коледжу, була старостою групи. Завжди зі своєю подружкою Кароліною Гінчук сиділи за першою партою, яка була замстарости, відмінно вчилась, і також отримала диплом з відзнакою.

Довга студентська дружба. Кароліна Гінчук і Ганна Ілюшенко. Група 1МТ05.

 Після закінчення нашого учбового закладу Ганна продовжує навчання в ХНУРЕ в м. Харкові за тим же напрямком, і отримує повну вищу освіту. Але студентське життя дівчини на цьому не закінчилося, і вона вступає в Український державний університет залізничного транспорту м. Харкова на заочне відділення та через два роки отримує другу вищу освіту. В цей же час Ганна вже працює на заводі рентгенівського обладнання «Квант» в Харкові, і займає посаду інженера технічного відділу, де вела архівну справу підприємства, розробку номенклатури устаткування, перевірку на актуальність нормативної документації та патентування.

Дівчина окрім основної роботи має улюблені справи, так звані «хоббі», вирощує і обожнює квіти, такі гарні орхідеї, а також їй дуже подобається готувати щось смачненьке, та пригощати свого чоловіка.

Чарівні квіті Ганни

 До цього часу намагаємось підтримувати зв’язок хоча б з кимось з групи 1МТ05, де навчались Кароліна і Ганна, де я також була класним керівником, першою моєю групою «медтехніків», і початок своєї трудової діяльності в коледжі після університету.

 Наступний випускник СКНАУ, про якого хотілося б розповісти, Квач Олександр Анатолійович, після закінчення 11 класів Краматорської ЗОШ №24 в 2002 році вступив до коледжу на спеціальність «Засоби автоматизації та механізаціїї в аеропортах» і навчався чотири роки в групі 1А02 та отримав ступень бакалавра. Класний керівник групи, де навчався Олександр, був Магер Анатолій Порфірійович.

Після отримання диплому відразу розпочалася служба по контракту і одночасно праця на Краматорському аеродромі.

 На даний момент Сашко має звання старшого сержанту і займає посаду «головний сержант взводу». Має посвідчення УБД. Також керівництво неодноразово нагороджувало Олександра, і надалі, сподіваюсь хлопець отримає ще не одну подяку і грамоту.

 І не дивлячись на складну службу хлопчина і зараз продовжує навчання в нашому закладі, але на іншій спеціальності «Автоматизація та комп’ютерно-інтегровані технології». Олександр вважає, що наявність ще одного диплому не буде зайвим.

 Повертаюсь в такий вже далекий, але і досі в пам’яті, 2006 рік. В той проміжок часу ще існувала спеціальність «медтехніків», і в нас навчались великі групи студентів. За хлопців і дівчат того випуску хотілося б і згадати. Орел Антоніна Миколаївна, народилася в Чернігівській області, закінчила 11 класів ЗОШ с. Кіпті з золотою медаллю «За високі досягнення в навчанні» і вступила на перший курс СКНАУ на спеціальність «Конструювання, виробництво і технічне обслуговування виробів електронної техніки». Навчалась в групі 1МТ06, класний керівник Чаєнко Олена Анатоліївна. В 2009 році захистила диплом молодшого спеціалісту, а в 2010 – отримала диплом бакалавра з відзнакою за кваліфікацією «Біотехнічні та медичні апарати і системи».

Група 1МТ06

 Під час навчання відмінно вчилась, була старостою групи та приймала активну участь в різних заходах учбового закладу, а також міста. Проживала в гуртожитку. По словах Тоні, вони до сих пір спілкуються і зустрічаються з подружкою з той же групи Венерою Валієвою, яка те ж мала високі досягнення в навчанні, отримала диплом з відзнакою, і дівчата разом продовжили навчання в місті Харкові в ХНУРЕ по тому ж напрямку, і через рік вже захистили дипломи з відзнакою за кваліфікацією «Інженер-електронік біомедичної апаратури».

З повідомлення Антоніни: «Студентські роки – чудовий час для нових вражень, знайомств, викликів та можливостей. Це найкращі та найцікавіщі моменти в житті кожного. А далі доросле життя...Робота, родина, діти...» У Тоні дві чудові донечки Софійка і Ангелінка.

Нагорода за сумлінне виконання обов’язків. Антоніна Орел. Группа 1МТ06.

 Антоніна працювала директором місцевого будинку культури Кіптівської громади. А останні два роки займає посаду провідного фахівця із соціальної роботи в соціальному відділі своєї рідної громади. За сумлінне виконання обов’язків отримує подяки і нагороди.

 І ще один випускник нашого відділення, який не так давно вже і закінчив учбовий заклад, але потребує нашої уваги.

Руднєв Артем Олександрович, навчався в ЗОШ №21 м. Слов’янська, закінчив 9 класів, і прийшов навчатися до коледжу в 2016 році на спеціальність 151 «Автоматизація і комп’ютерно-інтегровані технології», який закінчив через чотири роки. І отримав диплом молодшого спеціалісту. Після проходження виробничої практики і отримання документу про закінчення навчального закладу працевлаштувався до Слов’янської ТЕС м. Миколаївки в цех ЦТАІ на посаду електрослюсара.

Через відповідний час Артема призвали до армії на півтора роки, а після строкової служби він був мобілізований до лав ЗСУ в період початку повномасштабного вторгення.

Хлопець воював на Донецькому напрямку і під час бойових дій був поранений, знаходився на лікуванні в госпіталі, переніс декілька операцій, і зараз ще знаходиться на реабілітації.

Причому Артем не втрачає часу і продовжує працювати на СТЕС оператором служби підтримки IT-користувачів в дистанційному форматі.

Наш захісник має ступінь ветерана військової служби.

 В даний час, на нашій цикловій комісії працюють п’ять співробітників, чотири з яких є випускниками нашого коледжу, різних років випуску, різних спеціальностей і груп.

Чаєнко Олена Анатоліївна, навчалась в групі 1МТ98, спеціальність «Біотехнічні та медичні апарати і системи», класний керівник Дем’яненко Сергій Вікторович. Після закінчення коледжу отримала вищу освіту по даному напрямку в Національному Авіаційному Університеті. Працює і навчає наших студентів понад 20 років, і ось в цьому навчальному році вже ювілей її улюбленої справи. Олена Анатоліївна викладач першої кваліфікаційної категорії спеціальних технічних дисциплін. Завжди має групи, де вона класний керівник.

Іванісова Наталія Володимирівна, була студенткою групи 1МТ97, класний керівник Кириченко Віктор Павлович, спеціальність «Експлуатація і ремонт електронної медичної техніки» та після закінчення авіаційного коледжу, і отримання ступеня бакалавра і диплому з відзнакою, навчалась в Національному авіаційному університеті і одержала диплом спеціалісту. Під час навчання займалась художньою самодіяльністю в клубі коледжу. Також викладач першої кваліфікаційної категорії спеціальних технічних дисциплін. Я вважаю, що наші студенти самі чудові і самі кращі, маю класне керівництво, і дуже сумую за класними годинами, коли ми могли відвідувати музей, бібліотеку, кінотеатр та парк.

Хохлова Марина Сергіївна, випускниця 2013 року, навчалась в групі 1РТ10, здобула кваліфікацію «технік-конструктор». ЇЇ класним керівником був Воєводзинський Володимир Олександрович. Потім Марина довчилася в Донбаській державній машинобудівній академії м. Краматорська за спеціальністю «Автоматизоване управління технологічними процесами». Працює в коледжі на посаді викладача і також має класне керівництво.

Удовіна Мадлена Євгенівна, навчалась на іншій спеціальності нашого відділення, а саме, «Програмування обчислювальної техніки» в групі 1ПВТ13, і після закінчення коледжу вступила до Харківського університету радіоелектроніки на спецільність «Комп’ютерна інженерія» заочного відділення. Мадлена Євгенівна завідуюча лабораторією, викладає технічні дисципліни, класний керівник випускових груп.

 Історія учбового закладу, відділення, а також спеціальності – значний проміжок часу, і життєвий шлях кожного співробітника і студента.

На протязі всього життя кожна людина когось навчає і навчається сама, отримує нову інформацію і використовує її за своєю потребою. Навчатись складно, але дуже цікаво і потрібно. Навчати відповідально і зовсім не просто, бо за кожним словом вчителя, стоїть відповідь і доля учня...


 

ГОРОБЕЦЬ МИКОЛА ЮРІЙОВИЧ

Народився 22 січня 1980 р. в с. Билбасівка Донецької області.

У 1997 р. закінчив Билбасівську загальноосвітню школу І-ІІІ ступеню. Після закінчення навчального закладу та отримання повної загальної середньої освіти у 1997 р. вирішив вступати до Слов’янського авіаційно-технічного коледжу цивільної авіації (нині ВСП «Слов’янський фаховий коледж Національного авіаційного університету») за спеціальністю «Експлуатація авіаційних електрифікованих комплексів». За часи навчання показав добрі теоретичні знання з фахових дисциплін та у 2000 р. отримав диплом молодшого спеціаліста з відзнакою.

Незабаром від керівництва коледжу отримав пропозицію працювати у Слов’янському коледжі Національного авіаційного університету на посаді завідувача лабораторією відділення «Авіаційного та електронного обладнання».

Продовживши навчання, в 2004 р. отримав диплом бакалавра з відзнакою за спеціальністю «Обладнання повітряних суден». За цей період активно приймав участь у культурно-масових заходах коледжу.

У 2006 р. вступив до Національного авіаційного університету, який успішно закінчив у 2007 р. та отримав диплом спеціаліста з відзнакою.

Працював у Слов’янському коледжі Національного авіаційного університету на посаді завідувача лабораторією відділення «Авіаційного та електронного обладнання» до серпня 2013 р.

За час своєї роботи в коледжі був неодноразово нагороджений грамотами, має подяки від керівництва коледжу. Електрифіковані стенди та лабораторні установки, виготовлені Миколою Юрієвичем та учасниками гуртка технічної творчості під його керівництвом, неодноразово займали призові місця на виставці технічної творчості коледжу.

З березня по серпень 2016 р. працював в технічному бюро цеху кінцевої збірки вертольоту ООО «Вертольоти Мотор Січ» (м. Запоріжжя) на посаді інженера-технолога над розробкою технологічних карт з авіаційного та радіоелектронного обладнання вертольотів Ми-8МСБ, Ми-2МСБ.

З вересня 2016 р. по вересень 2021 р. проходив службу у лавах Збройних сил України, у 18-й окремій бригаді армійської авіації командування Сухопутних військ ЗСУ імені І.Сікорського (м. Полтава) на посаді помічника начальника авіаційно-технічної служби. Займався логістичними питаннями щодо ведення обліку, отримання, зберігання, відправки у ремонт та закупівель авіаційно-технічного майна.

У вересні 2021 р. повернувся до коледжу, працює на посаді викладача.


 

ГОРОБЕЦЬ (НАУМЕНКО) АЛІНА ВАСИЛІВНА

Народилася 20 червня 1994 р. у м. Слов’янськ Донецької області.

У 2010 р. отримала свідоцтва про базову загальну середню освіту Слов’янської загальноосвітньої школи №10 та вступила на навчання до Слов’янського коледжу Національного авіаційного університету за спеціальністю «Експлуатація авіаційних електрифікованих комплексів».

За часи навчання  показала добрі теоретичні знання з фахових дисциплін, а у 2014 р. отримала диплом молодшого спеціаліста з відзнакою. Виробничу практику проходила у Харківському аероклубі ім. В.С. Гризодубової. У грудні 2014 р. отримала пропозицію працювати у коледжі на посаді завідувачки лабораторією циклової комісії «Конструкція, технічне обслуговування і авіоніка повітряних суден».

У 2017 р. вступила на навчання до Харківського національного університету Повітряних Сил ім. І.Кожедуба, який закінчила у 2020 р. та отримала диплом бакалавра зі спеціальністі «Авіоніка».

У 2022 р. закінчила Харківський національний університет Повітряних Сил ім. І.Кожедуба та отримала диплом магістра зі спеціальності «Авіаційний транспорт».

За час своєї роботи у коледжі була нагороджена грамотами та подяками від керівництва коледжу.





 

КОВАЛЬ ОЛЕКСАНДР ВАДИМОВИЧ

Народився 27 травня 1992 р. у м. Слов’янськ Донецької області.

У 2009 р. закінчив Слов'янську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів № 1.

В період з 2009 р. по 2013 р. навчався у ВСП НАУ Слов’янський коледж Національного авіаційного університету, відділення «Обслуговування повітряних суден», спеціальність «Технічне обслуговування засобів механізації та автоматизації в аеропортах», кваліфікація – технік з механізації трудомістких процесів в аеропортах.

А у період з 2013 р. по 2017 р. навчався в Донбаській національній академії будівництва та архітектури на механічному факультеті, спеціальність «Підйомно-транспортні, будівельні, дорожні, меліоративні машини та обладнання», кваліфікація – інженер-дослідник.

З 2020 р. по 2022 р. навчався в Донбаській національній академії будівництва та архітектури, факультет архітектури, кафедра містобудування та архітектури, спеціальність «Містобудування», кваліфікація – архітектор.

Має певний досвід роботи: з вересня 2014 р. по грудень 2017 р. працював в Слов’янському управлінні газового господарства, обіймав посаду слюсаря з експлуатації та ремонту газового устаткування; з серпня 2018 р. по серпень 2019 р. працював у ТОВ «Автолюкс Експрес пошта» на посаді комірника; з березня 2021 р. по грудень 2021 р. працює спеціалістом відділу архітектури  Святогірської об’єднаної територіальної громади; з січня 2022 р. – головний спеціаліст відділу архітектури, виконуючий обов’язки головного архітектора району Краматорської районної державної адміністрації (військова адміністрація).

З березня 2022 р. – служба у Збройних силах України. У перші дні повномасштабної російської агресії добровольцем пішов у військкомат. Був мобілізований на службу у ЗСУ стрільцем стрілецької роти військової частини А7270. 07.10.2022 р., виконуючи наказ командира частини, одержав поранення під м.Бахмут Донецької області. Наказом міністра оборони України від 17.12.2022р. № 1247 нагороджений нагрудним знаком «За зразкову службу».


 

ТРУШ ГАННА МИКОЛАЇВНА

З початком військової агресії з боку РФ багато людей почали працювати у сфері забезпечення безпеки громадян нашої країни. Серед випускників коледжу, які виконують таку роботу, необхідно згадати Труш Ганну Миколаївну.

Ганна Миколаївна народилась 21 травня 1983 р. у м. Лиман Слов’янського району Донецької області. З дитинства, незважаючи на те, що була молодшою дитиною, дівчину вирізняли лідерські здібності, наполегливість і бажанням завжди йти на допомогу людям.

Повну загальну середню освіту Ганна отримала у загальноосвітній школі смт Дробишево Лиманського району, де на той час проживала з родиною. Після закінчення школи дівчина вирішила отримати спеціальність економічного профілю (в ті часи такі спеціальності почали набувати популярність в Україні). Тож у 2000 р. Ганна вступила на економічне відділення денної форми навчання Слов’янського коледжу Національного авіаційного університету. Вона віддала перевагу спеціальності «Економіка підприємства», адже на той час старший брат Ганни вже закінчив навчання за цією спеціальністю у Донецькому національному університеті, і вона мала уявлення про майбутню професію.

Два роки навчання у коледжі пройшли мов на одному диханні. Студентське життя було насиченим і яскравим: цікаві заняття, студентські гуртки і навчальні екскурсії сприяли формуванню самостійності і самоорганізованості Ганни. Саме ці риси в подальшому тільки допомагали їй будувати кар’єру.

У 2002 р. Ганна Миколаївна закінчила навчання на економічному відділенні і отримала диплом молодшого спеціаліста-економіста. Прагнення до самостійності підштовхнуло Ганну працевлаштуватися на одне з комунальних підприємств міста на посаду економіста і продовжити навчатися на заочному відділенні за обраною спеціальністю.

У 2004 р. Труш Ганна отримала диплом бакалавра і вирішила спробувати себе як підприємець: відкрила власну справу у сфері торгівлі у м. Святогірськ Донецької обл. Наполегливість і старанність дівчини принесли результат: Ганна понад десять років здійснювала успішну підприємницьку діяльність.

У 2015 р. Ганна вирішила повернутися до роботи за фахом: працевлаштувалася на посаду економіста у КЗОЗ «Інформаційно-аналітичний центр медичної статистики Донецької області», де відповідала за проведення тендерів за програмою державних закупівель Prozorro.

У 2018 році Ганна Миколаївна дізнається, що у м. Краматорськ відкривається представництво Міжнародної гуманітарної організації «The HALO TRUST» і проводиться набір співробітників. HALO TRUST – неурядова, неполітична та нерелігійна організація зі штаб-квартирою у Великій Британії. До того ж, це найбільша у світі гуманітарна організація з розмінування.

Ганна зрозуміла, що хоче не просто працювати в кабінеті з паперами, а хоче приносити користь державі і своєму регіону, який сильно постраждав внаслідок початку військової агресії у 2014 р. Саме тому Ганна пройшла відповідне навчання і зайняла посаду демінера у HALO TRUST. Понад три роки дівчина працювала над очищенням територій Донецької та Луганської областей від наземних мін та вибухонебезпечних предметів. З початком повномасштабного вторгнення РФ у лютому 2022 р. керівництво HALO TRUST в Україні евакуювало своїх співробітників у безпечні райони України, адже так звані ЛДНР та РФ не визнають гуманітарну місію HALO і вважають її працівників представниками терористичної організації.

Під час роботи демінером Ганна зарекомендувала себе  відповідальною та дисциплінованою людиною. За цей час вона пройшла навчання на парамедикиню. Керівництво врахувало всі складові і запропонувало дівчині у травні 2022 р. перейти на посаду фахівчині з навчання ризикам, пов’язаним з вибухонебезпечними предметами.

Сьогодні Ганна проводить презентації та щоденні комунікації з населенням в районах, які постраждали від війни, органами місцевої влади й іншими підрозділами. Як стверджує сама Ганна, її становлення як фахівця почалось саме у Слов’янському коледжі НАУ, викладачі якого доклали максимум зусиль, щоб кожен студент відчував себе особистістю, майбутнім фахівцем своєї справи.





 

БОРИСОВА НАТАЛІЯ ОЛЕКСІЇВНА

Серед випускників коледжу часто можна побачити родини або навіть династії. Прикладом є Борисова Наталія Олексіївна, яка спочатку сама прийшла навчатись у Слов’янський авіаційний коледж, а потім і її сестра опановувала цю ж спеціальність.

Наталія народилася у м. Слов’янськ Донецької області 11 вересня 1983 р. і була старшою серед трьох сестер. Повну загальну освіту Наталія здобула у ЗОШ № 8 м. Слов’янська. Наприкінці 90-х багато слов’янських шкіл почали впроваджували у вигляді факультативів нові популярні дисципліни: економіка, бухгалтерський облік, право, екологія. У випускних класах ЗОШ №8 викладались дисципліни економічної спрямованості. Наталія захопилась складанням і аналізом балансу, і вже чітко розуміла, за якою спеціальністю хоче навчатися далі. Влітку 2000 р., після закінчення школи, Наталія вступила до Слов’янського авіаційного коледжу, спеціальність «Бухгалтерський облік».

Студентське життя було насиченим і захоплюючим: цікаві заняття, студентські гуртки творчості, участь у спортивних секціях і змаганнях, перемоги в обласних олімпіадах з фахових дисциплін. Два роки відповідальну дівчину обирали старостою групи і потоку. І все це принесло свої плоди: за результатами навчання у коледжі в 2002 р. Наталія отримала диплом молодшого спеціаліста з відзнакою. Також вперше в історії Слов’янського коледжу п’ятьом здібним студентам економічного відділення надійшла пропозиція від Національного авіаційного університету продовжити навчання за рівнем бакалавра у м. Київ. Наталія була серед цих студентів. Тому у 2002–2005 рр. вона продовжила навчання за обраною спеціальністю «Облік і оподаткування» на базі НАУ за рахунок бюджетних коштів.

Навчання в університеті проходило легко і, зрозуміло, завдяки базі знань, які дівчина отримала в коледжі. У 2004 р. Наталія здобула диплом бакалавра з обліку і оподаткування. В 2005 р. дівчина закінчила навчання та отримала диплом спеціаліста з обліку і оподаткування, і почала свою професійну діяльність за улюбленою спеціальністю.

З 2005 р. по 2010 р. Наталія працювала в ДП «Українське агентство з авторських та суміжних прав». Спочатку дівчина займала посаду спеціаліста-бухгалтера 1 категорії, а згодом почала виконувати обов’язки бухгалтера з валютних операцій, касових операцій та бухгалтера з нарахування заробітної плати. Завдяки згуртованому колективу отримала багато знань та здобула гарний досвід для подальшого просування на посаді бухгалтера.

У 2010 р. була Наталія була прийнята бухгалтером 1 категорії з нарахування заробітної плати в ДП «Дирекція із забезпечення діяльності та обслуговування податкових органів м. Київ».

У 2011 р. молода дівчина вже працювала головним спеціалістом фінансового відділу з нарахування заробітної плати в ДПІ Святошинського району м. Київ.

У 2012 р. Наталія працювала економістом з бухгалтерського обліку в ТОВ «ТВА-ГРУПП» (мережа аптек), була фінансовим контролером господарських операцій.

У період з 2015 р. по 2021 р. Наталія Олексіївна працювала в ВСП «Немішаївський фаховий коледж НУБіП України» бухгалтером 1 категорії: нараховувала стипендію, заробітну плату працівникам ферми, вела облік ПДВ.

Здібного та відповідального фахівця помітило керівництво коледжу – і згодом Наталія була призначена секретарем тендерного комітету з проведення закупівель (провела велику кількість закупівель товарів, робіт, послуг для покращення матеріально-технічної бази коледжу). Починаючи з 2018 р., пані Наталія почала викладати у коледжі дисципліну «Податкова система» з практичними заняттями в бухгалтерії коледжу.

Дякуючи здобутому великому досвіду та колективу коледжу, Наталія вирішила продовжити будувати кар’єру бухгалтера – і з 2021 р. по теперішній час випускниця коледжу працює на посаді головного бухгалтера в мережі логістичних компаній (одна з них – ТОВ «ЛОГІСТИК ЮКРЕЙН»).

Пані Наталія впевнена, що спеціальність бухгалтера потребує самоорганізації, постійного навчання та саморозвитку. Адже відбуваються постійні зміни у законодавстві, у процедурах державних закупівель. Успішна кар’єра бухгалтера не стала на заваді щастя в особистому житті Наталії: сьогодні вона не тільки головний бухгалтер, а й любляча дружина та матір донечки.

Пані Наталія завжди з теплотою і вдячністю згадує роки навчання у коледжі, викладачів, які дали їй гарну базу знань і стали для неї прикладом: Шелест Олену Борисівну, Нарижну Людмилу Дмитрівну, Самсонову Тетяну Миколаївну. При викладанні в Немішаївському коледжі пані Наталія завжди радила студентам не боятися змін, випробовувати себе, ризикувати, вивчати нові програми.

Виконання обов’язків старости дали можливість Наталія побороти свій страх публічних виступів і сприяли формуванню впевненості у собі, поштовх йти далі і реалізовувати себе за обраною спеціальністю. Зараз, озираючись на свій кар’єрний шлях, Наталія впевнена, що успіхів можна досягти, було б бажання! Все залежить від людини, її наполегливості і готовності навчатися.


 

ВОРОШИЛОВ В’ЯЧЕСЛАВ В’ЯЧЕСЛАВОВИЧ

Ворошилов В’ячеслав В’ячеславович. У вересні 2016 року після закінчення ліцею вступив на навчання до Відокремленого структурного підрозділу Національного авіаційного університету Слов’янського коледжу Національного авіаційного університету за фахом 121 «Інженерія програмного забезпечення».

Вибір спеціальності був повністю свідомим. ще під час навчання в ліцеї, з’явилася зацікавленість до програмування: відвідував курси та брав участь в олімпіадах, займався саморозвитком у цьому напрямку – читав відповідні статті, підручники, книги; і - щонайважливіше для програміста – писав програми для засвоєння вивченого матеріалу.

Із перших днів навчання в коледжі зрозумів, що зробив правильний вибір навчального закладу. Під керівництвом чуйних викладачів В’ячеслав одержав знання, які допомагають йому й понині в професійній діяльності.

Навчаючись у коледжі, брав активну участь у науковій діяльності: олімпіадах із різних дисциплін та науково-практичних конференціях, у яких посідав призові місця. Після закінчення ВСП НАУ СК НАУ отримав дипломом із відзнакою.

Продовжив навчання за спеціальністю «Інженерія програмного забезпечення» на кафедрі інженерії програмного забезпечення в Національному аерокосмічному університеті ім. М. Є. Жуковського "Харківський авіаційний інститут". На даний момент продовжує навчатися в університеті за ступенем «бакалавра». Бере активну участь у науково-дослідницькій роботі свого факультету й  інституту – олімпіади, конференції тощо.


 

ПАВЕНКО СТАНІСЛАВ ОЛЕКСАНДРОВИЧ

Павенко Станіслав Олександрович у 2015 році, після закінчення 9 класу загальноосвітньої школи, став студентом Слов'янського коледжу Національного авіаційного університету за спеціальністю 121 «Інженерія програмного забезпечення». Вибір освітнього закладу й освітньої програми був цілком свідомим: зацікавленість розробкою програмного забезпечення виникла ще в школі, коли він уперше спробував писати коди для консольних програм, а пізніше навчився створювати невеликі клієнт-серверні додатки. Відтоді має захоплення вивчати різні мови програмування та створювати власні проєкти. У коледжі вже з І семестру показав відмінні результати  в навчанні. Щороку був активним учасником олімпіад із інформатики серед студентів вищих освітніх закладів, що проходили на відділенні Комп'ютерна техніка та програмування», брав участь у регіональних, обласних, всеукраїнських науково-практичних і практично-дослідних конференціях за напрямками «Сучасні тенденції розвитку інформаційних технологій». Неодноразово був призером творчих конкурсів. У 2019 році здобув освітній рівень молодшого спеціаліста та отримав диплом із відзнакою. Станіслав переконаний, що вивчення дисциплін у коледжі зробило великий внесок в опануванні обраної спеціальності та підготувало його до навчання за програмою бакалавра в університеті.

У 2019 році став студентом Національного аерокосмічного університету імені М.Є.Жуковського «Харківський авіаційний інститут»  за освітньою програмою «Інженерія програмного забезпечення». Займався саморозвитком, додатково проходив онлайн-курси з програмування (зокрема, на платформах дистанційного навчання «Microsoft Learn», «ITVDN», «Pluralsight»). Також був активним учасником науково-практичних конференцій, друкувався в збірниках, виступав на вебінарах.

Станіслав вважає важливим свої здобутки застосовувати в корисному руслі не лише для себе, а й для суспільства. Завдячуючи тому, що великі IT компанії, такі як «Sigma Software», є партнерами університету, навчання поєднувалося з практикою. А вибір теми дипломного проєкту був не випадковим: «Web–застосунок безпаперового внутрішньоуніверситетського документообігу». У 2022 році Станіслав здобув освітній рівень бакалавра, отримавши диплом із відзнакою.

 І з того ж року навчається за магістерською програмою спеціальності 121 «Інженерія програмного забезпечення», бо диплом магістра й знання вищого рівня потрібні для управлінської й  наукової кар'єри. У цьому напрямку вже зроблено перші кроки: наразі Станіслав працює Головним спеціалістом відділу інформатизації виконкому в місті Кривий Ріг.

Отже, життєвим кредо Станіслава є мудрість древньокитайського філософа Лао Дзі: «Шлях, довжиною в тисячу лі, починається в тебе під ногами».


 

ГОПАК ІЛЛЯ СЕРГІЙОВИЧ

Гопак Ілля Сергійович. Після закінчення загальноосвітньої школи I-ІІI ступеня у вересні 2016 року вступив до Відокремленого структурного підрозділу Національного авіаційного університету Слов'янського коледжу НАУ за спеціальністю 121 «Інженерія програмного забезпечення». Протягом навчання брав активну участь у науковій діяльності коледжу – олімпіадах із різних дисциплін і науково-практичних конференціях, у яких посідав першi мiсця.

Ще навчаючись, Iлля почав працювати з першим комерцiйним замовленням – «Програма для облiку працiвникiв, товарiв та iмiтацiя касового апарату». Реалiзовув програмне забезпечення в Слов’янську протягом 3 мiсяцiв i мав позитивний результат. Це був перший крок професійного зростання.

Після закінчення коледжу отримав дипломом із відзнакою та продовжив навчання за спеціальністю «Інженерія програмного забезпечення» на кафедрі інженерії програмного забезпечення в Національному аерокосмічному університеті ім. М. Є. Жуковського "Харківський авіаційний інститут". Протягом навчання брав активну участь у науково-дослідницькій роботі свого факультету й інституту – олімпіади, конференції тощо. Займався самоосвітою, вивчав додаткову лiтературу, своїм прикладом мотивував однокурсників. Як результат наукової діяльності й розробки pet projects, надіславши своє резюме через сайт robota.ua, отримав запрошення щодо роботи в компанiї «Aimprosoft», у який працює зараз і  продовжує навчання в університеті.

Працюючи програмiстом, застосовує на практиці одержані в коледжі й університеті знання й навички. На його думку, із працевлаштуванням допомогли знання з таких предметів, як «Алгоритми та структури даних», «Бази даних MySQL», «Конструювання програмного забезпечення» тощо. Із теплом і вдячністю згадує вчителів і наставників коледжу.


 

РЄЗНІК АНДРІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ

Народився 19 жовтня 1986 року в с.Новокурське Дніпропетровської області.

У 2004 році закінчив Апостолівський районний ліцей-інтернат у м. Зеленодольську, де мешкав із батьками. Після закінчення навчального закладу й здобуття повної загальної середньої освіти в 2004 році планував навчатися в Одеському інституті сухопутних військ, але за станом здоров’я не пройшов медичну комісію.

У тому ж 2004 році вступив на навчання до Слов’янського коледжу Національного авіаційного університету за спеціальністю 5.100112 «Технічне обслуговування повітряних суден і авіадвигунів», у якому в 2007 отримав диплом молодшого спеціаліста з відзнакою, а в 2008 - диплом бакалавра з відзнакою за спеціальністю 6.100112 «Виробництво, технічне обслуговування і ремонт повітряних суден та двигунів». У період навчання показав відмінні знання щодо теоретичної та практичної підготовки, брав активну участь у спортивних і культурно-масових заходах коледжу. Виробничі практики проходив у таких авіаційних підприємствах, як Луганський авіаційний ремонтний завод (2007 р.) та Міжнародний аеропорт «Дніпропетровськ» (2008 р.) У 2008 році вступив до Національного авіаційного університету, який успішно закінчив у 2009 році та отримав диплом спеціаліста.

У вересні 2009 року отримав пропозицію працювати в Слов’янському коледжі Національного авіаційного університету на посаді завідувача лабораторією відділення «Авіація та космонавтика».

У 2012 році вступив до Харківського національного університету Повітряних сил імені Івана Кожедуба, який закінчив у 2013 році, отримавши диплом магістра з відзнакою. У 2018 році наказом по коледжу був переведений на посаду викладача спеціальних дисциплін.

2013 року ВСП «Слов’янський фаховий коледж НАУ» отримав сертифікат схвалення організації з теоретичної підготовки до технічного обслуговування та екзаменування персоналу згідно з вимогами EASA Part-66. З 2018 року Рєзнік А.В. обіймає посаду керівника з якості.

За сумлінну працю Андрій Рєзнік  був неодноразово нагороджений грамотами й має подяки від керівництва коледжу. А в 2022 році нагороджений грамотою Національного авіаційного університету. Брав участь у різноманітних Всеукраїнських конференціях та вебінарах, проходив курси стажувань і підвищення кваліфікації. Є учасником конкурсу педагогічної майстерності «Педагогічний Оскар» у номінації «Інноватика в організації практичного навчання студентів, курсового (дипломного) проєктування».

У 2022 році наказом по коледжу був призначений головою циклової комісії «Конструкція, технічне обслуговування і авіоніка повітряних суден».

Рєзнік А.В. є головою робочої групи з розробки освітньо-професійної програми «Технічне обслуговування повітряних суден і двигунів» спеціальності 272 «Авіаційний транспорт».


 

МЕЛЬНИК Олексій

Народився 27 грудня 1986 року в с. Дружелюбівка Калинівського району Вінницької області.

У 2005 році вступив до Слов’янського коледжу Національного авіаційного університету за програмою підготовки авіаційних фахівців спеціальності «Технічне обслуговування ПС та двигунів». Після закінчення коледжу вирішив продовжувати отримувати вищу освіту – і у 2009 році вступив до Національного авіаційного університету (м. Київ) на заочну форму навчання.

В період здобуття вищої освіти з 2008 року по грудень 2009 року Мельник Олексій працює за фахом в ЗАТ «АВІАОПТІМ» та займає посаду техніка-механіка літака АН-12 (двигун Аі-20).

А в лютому 2010 року влаштувався інженером з літаків та двигунів (відділ виробництва Embraer-145, 190) в ВАТ «ДніпроАвіа», де працював і вивчав нові технології обслуговування авіаційної техніки до 2013 року.

Подальший кар’єрний рух вирішив продовжити в ТОВ «Авіакомпанія «WINDROSE», де з 2013 року по 2015 рік займає посаду інженера відділу планувань технічного обслуговування Airbus A320/321, A330.

В 2015 році продовжив опановувати роботу за фахом як провідний інженер інженерно-технічного відділу авіакомпанії «UKSATSE» (Ан-26, Beechcraft King Air 350).

На сьогодні Мельник Олексій успішно продовжує працювати й вивчати нові типи ПС за межами країни (Angola Air Charter), займає посаду головного інженера з технічного обслуговування Ан-74, здійснює польоти в якості борттехніка та проводить заняття зі стажування молодих авіаційних спеціалістів.

Постійно бере активну участь у навчально–виховному процесі спеціальностей 272 «Авіаційний транспорт», 173 «Авіоніка», керує виробничою практикою на підприємстві, проводить профорієнтаційну роботу серед молоді для залучення до навчання в коледжі, проводить консультації щодо удосконалення освітньо–професійних програм спеціальностей задля підвищення якості підготовки авіаційних фахівців.


 

ШАМАРДАК Костянтин

Народився 05 листопада 1991 року в Казахстані, м. Житикара.

У 1999 році з родиною переїхав до України, мешкав в Харківській області, с. Чернещина. Закінчив загальноосвітню школу та у 2010 році отримав атестат про повну загальну середню освіту.

У 2010 році вступив до лав студентів Слов’янського коледжу Національного авіаційного університету за програмою підготовки авіаційних фахівців спеціальності «Технічне обслуговування ПС та двигунів». Під час навчання показав себе здібним та старанним студентом. Мав притаманні лідерські ознаки. Був призначений старшиною роти.

У 2013 році закінчив Слов’янський коледж НАУ за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодший спеціаліст і здобув кваліфікацію авіаційного техніка–механіка з експлуатації повітряних суден (авіаційних функціональних систем).

У період з 2013 року по 2016 рік продовжував підвищувати свій освітній рівень: навчався в Харківському університеті Повітряних Сил імені Івана Кожедуба за спеціальністю «Технічна експлуатація повітряних суден», здобув ступінь бакалавра та кваліфікацію «Спеціаліст з технічної експлуатації повітряних суден».

У період з 2016 року по 2017 рік подовжував навчання в Харківському університеті Повітряних Сил імені Івана Кожедуба за освітньою програмою «Технології технічного обслуговування та технологічне обладнання аеропортів», здобув ступінь магістра та отримав професійну кваліфікацію «Фахівець у галузі транспорту та транспортної інфраструктури».

Після закінчення навчання працює за фахом у ТОВ «Скай Сервіс Компані» в м. Одеса (в аеропорту) зокрема:

09/2013 – 06/2019 – агент з наземного обслуговування ПС (TRC);

06/2019 – 02/2021 – керівник наземного ТО;

02/2021 – 02/2022 – начальник комплексної зміни.

Вже працюючи в авіаційній галузі України, продовжує удосконалювати свої практичні навички та збагачувати теоретичні знання.

У 2019 році у Ризі, в компанії «AirBaltic», пройшов курс навчання і отримав сертифікат на наземне обслуговування літаків Airbus 220-300; у м. Дубліні пройшов навчання та отримав сертифікат з наземного обслуговування повітряних суден, правил та особливостей роботи «Ryan Air»; пройшов курс навчання з експлуатації спецтехніки Global Air Plus з протиобліднювальної обробки ПС та отримав сертифікат тренера, який дозволяє проводити навчання персоналу.

У 2020 році у м. Брюссель взяв участь в ознайомленні з організацією наземного обслуговування, технологіями та обладнанням для протиобледеніння літаків в аеропорту Брюсселя.

У 2021 році пройшов щорічний курс навчання з підготовки до прибирання снігу та льоду, запобігання обмерзання повітряних суден (SAE 6286, (rev. B) DI-L20, DI-L30); у міжнародному аеропорту «Бориспіль» пройшов курс обміну досвідом з особливостей наземного обслуговування літака Boeing 757 авіакомпанії «Azur Air» у 2022 році.

На сьогодні продовжує вивчати нові типи повітряних суден, удосконалює процеси технічного обслуговування в системі технічної експлуатації повітряних суден в м. Ютерзен, Німеччина. Постійно бере активну участь у навчально–виховному процесі спеціальностей 272 «Авіаційний транспорт», 173 «Авіоніка», керівник виробничої практики на підприємстві, проводить профорієнтаційну роботу серед молоді для залучення до навчання в коледжі, проводить консультації щодо удосконалення освітньо–професійних програм спеціальностей за для підвищення якості підготовки авіаційних фахівців.


 

САЙФУЛІН ВІЛЬМІР САЛАВАТОВИЧ

Народився 24 жовтня 1973 р. в місті Ашхабаді Туркменської РСР. Там же в 1990 р. закінчив середню школу № 50.

Трудова діяльність почалася після закінчення школи, з 1990-го по 1991 р. працював слюсарем-збиральником на заводі «Красний металіст».

У 1991 р. вступив до Слов’янського авіаційно-технічного коледжу цивільної авіації за спеціальністю «Обслуговування спецтранспорту аеропортів».

На першому курсі навчання виконував обов’язки старшини 42 взводу, на другому курсі – старшини 12 роти. На початку останнього курсу навчання в коледжі (жовтень 1993 р.) був прийнятий на посаду вихователя потоку курсантів САТК ЦА.

У 1994 р. одержав диплом молодшого спеціаліста за фахом «Технічне обслуговування засобів механізації та автоматизації аеропортів», у 2004 р. – диплом бакалавра за спеціальності «Технології та технологічне обладнання аеропортів».

У 2007 р. закінчив заочно Національний авіаційний університет за спеціальністю «Технології та технологічне обладнання аеропортів» й одержав диплом спеціаліста.

З 2004 р. Сайфулін В.С. викладав дисциплін «Допризовна підготовка», «Захист Вітчизни», «Захист України».

У 2015 р. переведений на посаду завідувача лабораторією технічних засобів навчання.

У 2022 р. переведений на посаду викладача циклової комісії  «Технічне обслуговування, ремонт автомобілів і засобів механізації, автоматизації в аеропортах».

Очолює Профспілкову організацію коледжу.

За час своєї роботи був відмічений за добросовісне виконання своїх обов’язків керівництвом коледжу, керівництвом Національного авіаційного університету, адміністрацією м. Слов’янська.


 

СУЛІМАН ОЛЕКСІЙ МИКОЛАЙОВИЧ

Народився 28 липня 1971 року в місті Слов’янськ Донецької області.

З 1978 року по 1988 рік Олексій навчався у Татарбунарській середній школі № 2 Одеської області.

У 1988 році вступив до  Слов’янського авіаційно-технічного училища цивільної авіації навчатися за спеціальністю «Технічна експлуатація повітряних суден і авіаційних двигунів». У студентські роки Олексій брав активну участь у роботі гуртка технічної творчості,  студентських будівельних загонах,  створенні музею училища з нагоди його 25-річного ювілею.

У лютому 1991 року Олексій Миколайович після закінчення училища за розподіленням вирушив працювати техніком-механіком у цех оперативного технічного обслуговування повітряних суден Одеського об’єднаного авіаційного загону цивільної авіації.

З вересня 1992 року він повертається до Слов’янського училища та влаштовується на посаду авіаційного техніка-механіка з обслуговування повітряних суден на навчальний полігон циклової комісії «Конструкції та технічне обслуговування повітряних суден і авіадвигунів», де разом із досвідченими викладачами організовує та проводить практичні заняття на авіаційній техніці.

У період 1997–2000 рр. Олексій Миколайович обіймає посаду завідувача лабораторією на цикловій комісії «Технології та технологічне обладнання аеропортів». За його безпосередньою участю на цикловій комісії створюється та облаштовується комп’ютерна аудиторія, на базі якої спроєктовано та втілено у навчальний процес комплекс «Навчальне телебачення» й інші технічні засоби навчання.

У 1999 році Суліман О.М. закінчив Українську інженерно-педагогічну академію за спеціальністю «Обладнання хімічних виробництв і підприємств будівельних матеріалів», здобув кваліфікацію інженера-механіка.

У 2000 році Олексій Миколайович у Донбаській державній машинобудівній академії здобув кваліфікацію магістра за спеціальністю «Підйомно-транспортні, будівельні, дорожні, меліоративні машини та обладнання».

З 2000 року Суліман Олексій Миколайович обіймає посаду викладача цикловій комісії «Технології та технологічне обладнання аеропортів» Слов’янського коледжу Національного авіаційного університету (СК НАУ).

У 2004 р. викладач О.М. Суліман за сумлінну працю, особистий внесок у справу підготовки висококваліфікованих спеціалістів, плідну науково-педагогічну діяльність нагороджений Почесною грамотою міністра освіти. У 2005 р. йому встановлена кваліфікаційна категорія «Спеціаліст вищої категорії».

З 2003 р. по 2007 р. Олексій Миколайович був аспірантом Національного авіаційного університету (НАУ). З 2006 року – асистент кафедри технологічного обладнання, викладає лекційний та практичний курс з дисциплін «Аеропорти та їх експлуатація», «Безпека життєдіяльності», «Інженерне обладнання будівель», «Транспортування та зберігання нафтопродуктів». Займається науковими проєктами, розробляє програму з курсів підвищення кваліфікації «Інженерне обладнання будівель» при кафедрі технологічного обладнання Національного авіаційного університету, яка виграла лот у службі зайнятості Київської державної адміністрації й успішно працює до теперішнього часу.

Олексій Миколайович постійно підвищує свій кваліфікаційний рівень, вивчає сучасні типи авіаційної техніки, зокрема авіаційної наземної техніки. Про це свідчать міжнародні сертифікати й дипломи.

У 2008 р. йому встановлено педагогічне звання «старший викладач». Олексій Миколайович має подяку від ректора Національного авіаційного університету за підготовку та проведення ІІ етапу Всеукраїнської олімпіади серед студентів за напрямком «Авіація та космонавтика. Аеронавігація».

У 2013 р. він разом із колегами з Національного авіаційного університету отримав патент України за корисну модель «Система охолодження повітря у транспортному засобі».

З листопада 2013 р. Олексій Миколайович Суліман призначений на посаду завідувача відділення «Авіаційна техніка». Брав активну участь у розробці Керівництва організації (МТО) з підготовки авіаційного персоналу до технічного обслуговування повітряних суден відповідно до стандартів Європейського союзу (EASA) PART-66, PART-147 з метою проходження ВСП НАУ Слов’янського коледжу НАУ сертифікаційного аудиту за європейськими вимогами. І в липні 2013 року коледж отримує Сертифікат схвалення організації з підготовки до технічного обслуговування та екзаменування за вимогами Європейського агентства з безпеки авіації (EASA) згідно зі стандартом Part-147/Part-66, який не обмежений у часі. Це значно підвищило рейтинг нашого навчального закладу щодо попиту на якісну підготовку авіаційних фахівців.

У 2015 - 2018 роках Олексій Миколайович бере активну участь у формуванні акредитаційних справ та проходження акредитації спеціальностей у коледжі, а саме: 272 «Авіаційний транспорт» (2016 р.), 173 «Авіоніка» (2016 р.), 071 «Облік і оподаткування» і 075 «Маркетинг» (2017 р.), 072 «Фінанси та банківська справа» (2018 р.), 274 «Автомобільний транспорт» (2018 р.).

У 2017 році, після проведення оптимізації структури коледжу, відділення набуває нової назви «Авіаційних, автомобільних та економічних спеціальностей», керівництво якого покладається на Сулімана О.М.

Олексій Миколайович за свою плідну працю в науково-педагогічній діяльності, високі показники у навчально-виховній і методичній роботі відзначений подяками ректорів Національного авіаційного університету, Національного аерокосмічного університету імені М. Є. Жуковського, керівництвом коледжу, народного депутата України. А в грудні 2019 року Суліман О.М. був заохочений відомчою відзнакою Міністерства освіти і науки України - нагрудним знаком «Відмінник освіти України».

З 2013 р. по вересень 2018 р. Олексій Миколайович обіймає посаду керівника з якості, а з жовтня 2018 року є керівником з підготовки та екзаменування організації (ВСП «Слов’янський фаховий коледж НАУ») Part-147/66 EASA (Європейське Агентство з безпеки авіації) із підготовки персоналу до технічного обслуговування повітряних суден, схвалений Державною авіаційною службою України.

У 2020 році, згідно з наказом Міністерства освіти і науки України, Сулімана О.М. введено до складу науково-методичної комісії (підкомісії) сектору фахової передвищої освіти Науково-методичної ради Міністерства освіти і науки України. Очолив він відповідну підкомісію з метою складання Стандарту спеціальності 272 «Авіаційний транспорт», а в 2022 році став головою фахового методичного об’єднання науково-методичного центру вищої та фахової передвищої освіти за цією спеціальністю.

Суліман Олексій Миколайович понині успішно працює на посаді завідувача відділення «Авіаційних, автомобільних та економічних спеціальностей».


 

ЛОБОВ ПАВЛО СЕРГІЙОВИЧ

Народився в 1980 р. в Слов’янську. Хлопчик ріс кмітливий, допитливий, розумний, тому й до першого класу середньої школи № 8 пішов з шести років. Після восьми років навчання 1994 р. вступив до Слов’янського енергобудівельного технікуму. Провчившись лише рік, перейшов у вечірню школу, де здобув повну середню освіту.

1997 року Павло вступив на перший курс Слов’янського коледжу Національного авіаційного університету за спеціальністю «Обслуговування пілотажно-навігаційних комплексів». З цього й розпочинається шлях юнака в авіації. Теоретичні та практичні знання, любов до професії курсанту прищеплювали викладачі відділення Бажан Віктор Іванович, Новіков Володимир Тимофійович, класний керівник Овчинніков Валентин Михайлович та інші наставники. 1998 року паралельно з навчанням у коледжі Павло починає працювати тренером-викладачем із авіамодельного спорту в міській дитячій школі юних техніків. Захоплення авіамодельним спортом триває й дотепер.

2001 року Лобов П.С. отримав диплом бакалавра коледжу, але мрія літати не залишала молодого фахівця, і він вступає до Кременчуцького льотного коледжу, який закінчив у 2005 році за спеціальністю «Приватний пілот». З цього часу життя Павла Сергійовича повністю пов’язане з небом, літаками та парашутним спортом.

З метою формування в молоді почуття патріотизму, любові до свого народу, його історії, культурних та історичних цінностей, а також всебічної підготовки юнаків до служби у Збройних Силах України згідно з Указом Президента України «Про концепцію допризовної підготовки та воєнно-патріотичного виховання молоді» від 25.10.2002 р. на території Слов’янського коледжу Національного авіаційного університету 15 серпня 2007 року була створена й зареєстрована Слов’янською міською радою громадська організація «Слов’янський авіаційно-технічний спортивний клуб». Засновниками клубу стали: Романов Сергій В’ячеславович – заступник начальника коледжу з виховної роботи та соціальних питань; Пастухов Петро Іванович – керівник авіаційного клубу; Лобов Павло Сергійович – заступник керівника клубу, відповідальний за льотну підготовку; Беспалий Василь Григорович – командир дельтапланерної ланки.

Керівник клубу Петро Іванович Пастухов проводив велику організаційну роботу щодо розвитку клубу.

Льотною діяльністю в клубі займався його заступник із льотної підготовки Павло Сергійович Лобов. У 2010 – 2011 рр. зі Слов’янського аеродрому коледжу були організовані й проведені навчально-тренувальні польоти на літаку Як-18Т та мотопланері «Бланик» L-13 безпосередньо завдяки  зусиллям Лобова П.С.

Дельтапланерну ланку очолював Василь Григорович Беспалий, який мав великий досвід роботи, а також високі професійні якості, у клубі викладав конструкцію дельтаплана, теорію польоту, а також проводив практичні заняття з курсантами щодо льотної підготовки на дельтапланах.

Проєктуванням та конструюванням надлегких літальних апаратів керував командир відповідної ланки Сергій Володимирович Куделін, який виконував і функції льотчика-інструктора.

Парашутну ланку очолював Віталій Федорович Пуль – досвідчений парашутист, за плечима якого було понад 2500 стрибків із різноманітної авіаційної техніки. Він очолював обов’язкову теоретичну підготовку слухачів клубу перед стрибками. А самі стрибки виконувалися з території Краматорського аеродрому.

Ефективно працювала і авіамодельна секція, керівником якої був Павло Сергійович Лобов, і яку з задоволенням відвідували курсанти коледжу. За період її роботи збірна команда клубу брала активну участь в обласних, чемпіонатах України, а також у змаганнях міжнародного рівня й посідала призові місця.

З метою виховання молоді в дусі патріотизму, постійної готовності захисту Батьківщини, формування високих морально-психологічних якостей, дисципліни в молодого покоління, професійної орієнтації на авіаційні види спорту було укладено юридичний договір про  співробітництво аероклубом і Слов’янським коледжем НАУ. 

Для здійснення статутних задач аероклубу було надано приміщення в одному з гуртожитків коледжу. Тут проводилися заняття з теоретичної та практичної підготовки курсантів клубу. На аеродромі коледжу були розміщені літаки, проводилися тренувальні польоти.

У зв’язку з важким фінансовим станом 2012 року аероклуб був розформований і, на жаль, припинив працювати.

Після цього на базі ПАТ «БЕТОНМАШ» був створений авіаційний клуб «Чайка» з такими напрямками роботи: авіамодельна секція; парашутна секція; первісна льотна підготовка. Керівником клубу був призначений Павло Сергійович Лобов.

І дотепер триває успішна співпраця з іншими авіаційними клубами щодо змагань обласного, всеукраїнського, європейського рівня з авіамодельного, парашутного, літакового спорту.

За підготовку та забезпечення участі членів збірної команди України у відповідних змаганнях Лобову Павлу Сергійовичу 12 лютого 2007 року присвоєна перша тренерська категорія, а 14 вересня 2011 року – вища тренерська категорія.

За весь період своєї тренерської роботи Лобов П.С. підготував відомих спортсменів, членів збірної команди України:

Гусейнов Раміз Тофік-огли – чемпіон першості України з авіамодельного спорту в класі моделей F-2A 2001р., чемпіон Кубка Києва – етапу Кубка світу з авіамодельного спорту в класі моделей F-2А 2002 року, призер чемпіонату України в класі моделей F-2А 2003 року.

Дудник Михайло Сергійович – чемпіон Кубка Києва – етапу Кубка світу з авіамодельного спорту в класі моделей F-2F 2003 року.

Єрмола Денис Вікторович – чемпіон першості України з авіамодельного спорту в класі моделей F-2А 2002 року.

Ковеза Артем Володимирович – бронзовий призер першості України з авіамодельного спорту в класі моделей F-4В 2003 року, бронзовий призер чемпіонату України в класі моделей F-4В 2003 року.

Жгут Андрій Володимирович – чемпіон першості України з авіамодельного спорту в класі моделей F-4В 2003 року.

Саєнко Сергій Олегович – бронзовий призер Кубка України з авіамодельного спорту серед дорослих у класі моделей F-4В 2005 року.

Полєвой Максим Володимирович – чемпіон Кубка Києва етапу Кубка світу з авіамодельного спорту в класі моделей F-2А 2006 року.

Прожога Руслан Сергійович – кандидат у майстри спорту, 3 місце чемпіонату України з авіамодельного спорту в класі моделей F-4В 2008 року, срібний призер Кубка України з авіамодельного спорту в класі моделей F-4В 2009 року, 2 місце першості України з авіамодельного спорту в класі моделей F-4В 2011 року, 3 місце на всеукраїнських змаганнях з авіамодельного спорту в класі моделей F-4В 2009 року, 3 місце на міжнародних змаганнях серед країн СНД Міністерства авіаційної промисловості в цьому класі моделей 2009 – 2011 рр.

В аероклубі у період 2010-2022 рр. ведеться потужна робота щодо популяризації авіаційних видів спорту, вивчення авіаційної техніки, теорії польоту, опанування багатьох льотних навичок, проєктування й виготовлення пілотажних авіаційних моделей, діючих моделей копій літаків.

Спортсмени авіамоделісти щороку беруть участь у змаганнях обласного, національного та міжнародного рівня, стають призерами й переможцями цих змагань. Численні перемоги в змаганнях на рівні Донецької області, чемпіонат України, кубок України, етапи кубків Світу, зайняті призові місця на чемпіонаті Європи і Чемпіонаті світу з авіамодельного спорту. Також, починаючи 2010 року та й донині, завдяки високому рівню підготовки спортсмени-авіамоделісти входять до складу збірної команди України, а Лобов Павло Сергійович є одним із тренерів цієї команди з авіамодельного спорту. Заслуговують на увагу члени збірної команди України з авіамодельного спорту, які своїми перемогами на міжнародних змаганнях зробили великий внесок у розвиток цього виду спорту й популярність Слов’янського аероклубу.

Кононенко Павло Віталійович КМС, член збірної команди України з авіамодельного спорту. Бронзовий призер Чемпіонату Європи з авіамодельного спорту в класі пілотажних літаків в особистому заліку й переможець у командному. Срібний призер Чемпіонату світу в особистому заліку з авіамодельного спорту в класі пілотажних літаків. Також, займаючись в аероклубі, пройшов початковий курс льотної підготовки.

Суліман Владислав Миколайович КМС, член збірної команди України з авіамодельного спорту, багаторазовий переможець міжнародних змагань європейського рівня в класі пілотажних літаків; протягом кількох років отримував спортивну стипендію від міського голови.

Бондарев Михайло Сергійович КМС, член збірної команди України з авіамодельного спорту, багаторазовий переможець чемпіонатів та Кубків України у класі моделей копій літаків; протягом кількох років отримував спортивну стипендію від міського голови.

У 2014 році після припинення бойових дій на Донбасі повітряний простір закривають, і виконувати навчальні польоти та стрибки з парашутом стає неможливим. Тому теоретична підготовка проводилась у Слов’янську, а практична - на аеродромах ТСОУ в інших областях України.

Продовжуючи льотну діяльність, керівник авіаційного клубу Лобов Павло Сергійович навчається й успішно закінчує Льотну академію Національного авіаційного університету, факультет льотної експлуатації повітряних суден (м.Кропивницький).

Слов’янський авіаційний коледж продовжує співпрацювати з аероклубом. Здобувачі освіти з захопленням займаються авіамодельною та парашутною секціями аероклубу, виготовляють моделі літаків, беруть активну участь в змаганнях обласного та всеукраїнського рівня й показують гарні результати.

У цей період загальними зусиллями було відновлено багато моделей літаків, що знаходяться в музеї коледжу. Можна відмітити курсанта групи 1М18 Олександра Вакуліна, який був активним членом аероклубу, під час навчання пройшов теорію й виконав стрибок із парашутом на базі Харківського аероклубу. Він активно займається авіамодельним спортом, брав участь у всеукраїнських змаганнях, де посідав призові місця. Саме він повністю відновив модель літака Ан-124, що був зруйнований в 2014 році, а тепер є візитною моделлю літака музею коледжу, прикрашає адміністративний корпус «А» нашого навчального закладу.


 

ЛЕБЕДЄВ ОЛЕКСАНДР ІВАНОВИЧ

Народився 1 грудня 1980 року в місті Юнокомунарівськ Донецької області, Україна.

1996 році з родиною переїхав в с.Грушка Вінницької області. У 1998 році вступив до Вінницького професійно-технічного училища, яке закінчив з відзнакою. Здобув кваліфікацію радіомеханіка з ремонту й обслуговуванню радіотелевізійної апаратури.  

У 1999 році вступив навчатися до Слов’янського коледжу Національного авіаційного університету за програмою підготовки авіаційних фахівців спеціальності «Обладнання повітряних суден». З 2002 року, продовжуючи навчання на 4 курсі, почав працювати в коледжі завідувачем лабораторії пілотажно-навігаційних комплексів.

У 2003 році закінчив Слов’янський коледж НАУ за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавр з обслуговування повітряних суден.

Після закінчення коледжу почав працювати за фахом в авіакомпанії «Ілліч-Авіа», м. Маріуполь, на посаді авіатехніка з авіаційного та радіоелектронного обладнання. Пройшов навчання на типи літаків Як-40, АН-140-100, АН-24 та отримав ліцензію авіатехніка категорії «А» Державної служби України. Через два роки -  ліцензію категорії «В».

У 2006 році продовжив навчання в Національному авіаційному університеті за спеціальністю «Електричне та пілотажно-навігаційне обладнання повітряних суден», який успішно закінчив й отримав диплом спеціаліста. У цьому ж році переведений на посаду інженера з експлуатації повітряних суден категорії «А» і РЕО авіакомпанії «Ілліч-Авіа».

У 2008 році пройшов курс навчання на типи повітряних суден Мі-8 та АН-12 в Криворізькому коледжі Національного авіаційного університету.

З 2010 року почав працювати в авіакомпанії «Дніпроавіа» на посаді інженера категорії «А» і РЕО відділу контролю якості. У цьому ж році успішно пройшов навчання на тип літака Embraer 135/145 та отримав допуск до обслуговування.

У 2011 році перейшов на роботу в авіакомпанію «Аеросвіт» на посаду інженера з експлуатації повітряних суден. Пройшов успішно навчання на тип повітряних суден Airbus A318/319/320/321 і Boeing 737  й отримав допуск до обслуговування.

З 2013 року почав працювати в авіакомпанії «Глобал Ейр Компані» на посаді інженера з обслуговування, діагностики та ремонту авіаційної техніки. У цьому ж році пройшов навчання на вертоліт Bell-429 в Bell Training Academy USA та отримав допуск до обслуговування.

У 2015 році успішно пройшов навчання за програмою Part-M із підтримання льотної придатності та Part-145 зі схвалення організацій із технічного обслуговування. Схвалений Державною службою України, як персонал з перегляду льотної придатності та призначений у компанії заступником керівника відділу льотної придатності.

Постійно проходить підвищення кваліфікації на тип Bell-429 в Bell Training Academy USA, Human factor, EWIS, Fuel tank safety, Авіаційна безпека. Щорічно підтверджує кваліфікацію у SIC-Academy як внутрішній аудитор якості.

У 2017 році успішно пройшов співбесіду в Державній службі України, отримав схвалення та був переведений на посаду технічного директора авіакомпанії «Глобал Ейр компані». У цьому ж році пройшов навчання в Flight Safety Academy USA на двигуни Pratt-Wittney PW206/207 series Line and Base maintenance B1/B2.

У 2019 році успішно пройшов навчання за курсом Field maintenance Bell-429 Bell Training Academy USA.

У 2021 році продовжив навчання й отримав сертифікати відповідності базової підготовки у Слов’янському коледжі НАУ з модулів щодо підготовки персоналу для категорії «В1» і після підтвердження досвіду отримав свідоцтво Державної служби України категорії «B1/B2».

Постійно підтримує зв’язок  із  викладачами та студентами коледжу. Бере активну участь у навчально-виховному процесі спеціальностей 272 «Авіаційний транспорт», 173 «Авіоніка». Є керівником виробничої практики здобувачів освіти на підприємстві. Активний учасник профорієнтаційної роботи серед молоді для залучення до навчання в коледжі. Проводить консультації та рецензування щодо удосконалення освітньо-професійних програм спеціальностей задля підвищення якості підготовки авіаційних фахівців.


 

МУШИН ВІТАЛІЙ ВІКТОРОВИЧ

Народився 18 жовтня 1992 року в місті Броди Львівської області, Україна.

2010 року закінчив СЗОШ № 2 й отримав атестат про повну загальну середню освіту.

У 2011 році вступив до Слов’янського коледжу Національного авіаційного університету за програмою підготовки авіаційних фахівців спеціальності «Технічне обслуговування повітряних суден і двигунів». Під час навчання показав себе здібним, старанним і відповідальним студентом. Маючи лідерські якості, виконував обов’язки старшини групи.

У 2014 році, закінчивши Слов’янський коледж НАУ за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодший спеціаліст і здобувши кваліфікацію авіаційного техніка-механіка з експлуатації повітряних суден (авіаційних функціональних систем), вступив до Харківського університету повітряних сил імені Івана Кожедуба за спеціальністю «Технічна експлуатація повітряних суден», який закінчив у 2016 році. Отримав диплом бакалавра та кваліфікацію спеціаліста з технічної експлуатації повітряних суден.

У період 2014 – 2016 рр. продовжував підвищувати свій освітній рівень, навчаючись на військовій кафедрі в ХУПС, одержав звання молодшого лейтенанта.

Після навчання в університеті працював за фахом і будував свою кар’єру в Збройних Силах України (ЗСУ).

у 2017 році служив у 16-ій окремій бригаді армійської авіації ЗСУ на посаді старшого техніка групи технічної діагностики й регулювальних робіт. Опанував такі типи техніки, як Мі-8МТ(МТВ), Мі-8МСБ, Мі-24, Мі-2МСБ.

З 2018 року брав участь в операціях Об’єднаних Сил (ООС).

У 2021 році став активним учасником Миротворчої місії ООН в Демократичній Республіці Конго (АФРИКА).

Мушин Віталій Вікторович постійно підвищує кваліфікацію, продовжує вивчати нові типи повітряних суден, удосконалює процеси технічного обслуговування в системі технічної експлуатації повітряних суден.


 

ШИНКАРЕНКО ІГОР СЕРГІЙОВИЧ

Закінчивши Харківську обласну спеціалізовану школу-інтернат «Обдарованість» у 2012 році, вирішив здобувати освіту за напрямом програмної інженерії. Тому вступив до  Слов’янського коледжу Національного авіаційного університету навчатися за спеціальністю 121 «Інженерія програмного забезпечення». Завдяки ґрунтовним знанням зі шкільної підготовки вже на першому курсі коледжу успішно оволодів основами алгоритмів, базового програмування, а також мав хист до ООП та створення веб-інтерфейсів.

Навчатися під керівництвом досвідчених фахівців відділення ЕОТ  Ігорю подобалося, гарно почував себе серед одногрупників. Велику перевагу в навчанні надала студенту зацікавленість у сфері інформаційних технологій, захоплювався комп’ютерною графікою. Викладачі коледжу, використовуючи індивідуальний підхід до кожного здобувача освіти,  допомогли розвиватися в потрібному напрямку, усебічно підтримували ініціативу вихованця. Тому Ігор добре зарекомендував себе в створенні додатків різного рівня складності й абстрагування. Тісно співпрацював із викладачами відділення в науково-дослідній діяльності, регіональних та всеукраїнських колоквіумах, публікаціях, науково-технічних розробках. Окремим здобутком студента можна відзначити призові місця в олімпіадах та конкурсах. Ігор допомагав створювати на цикловій комісії цікаві стенди для навчання. Комплексна програма навчання дозволила студенту організувати знання в єдину систему, що стала рушійною силою в  подальшому навчанні та його кар’єрі. Творчий потенціал в симбіозі з технічною освітою стали вирішальними в майбутній професії Ігоря.

У 2015 році, отримавши диплом з відзнакою, Ігор стає студентом Харківського політехнічного університету. Проте інтерес до системної інженерії доволі швидко послаблюється. Оскільки більшу зацікавленість юнак приділяв саме програмній інженерії та дизайну, 3-вимірним технологіям, він пробує себе в ролі веброзробника та моушндизайнера,  продовжуючи навчання в стінах університету.

У 2016 році Ігор отримує перший оффер на посаду графічного дизайнера у всеукраїнській рітейл-компанії. Робочі аспекти зосереджуються на створенні імідж-компаній торгівельних брендів. Згодом вирішує спробувати свої навички в User Interface/Experience. Стек технологій створення вебзастосунків, основних методів розробки програмного забезпечення для роботи з графікою надає Ігорю можливість розкрити творчий потенціал в повній мірі. Він відвідує воркшопи, конференції, спілкується з китами дизайніндустрії України, бере участь у молодіжних форумах, хакатонах. У 2019 році разом з командою посідає перше місце у  Всеукраїнському хакатоні DeHack в м. Дунаївцях Хмельницької області та з командою отримує грант на розробку фандрайзингової платформи для територіальних громад у рамках програми децентралізації. Через пів року його команда виборює друге почесне місце в хакатоні HackForLocals від Garage48 (Естонія). Проєкт фандрайзингової платформи має успіх.

Наразі Ігор працює віддалено в компанії сучасного девелопменту у відділі стратегічних і маркетингових комунікацій на посаді ведучого дизайнера в Об’єднаних Арабських Еміратах, Дубаї. Має сильну та вмотивовану команду. Сучасні інструменти допомагають створювати ефективні візуальні стратегії в маркетингових компаніях, візуальних практиках і мають неабиякий успіх і в спільноті команди девелопменту, і серед задоволених клієнтів.

Життєвою філософією Ігор вважає вислів з оповідання Льюїса Керрола «Алісині пригоди у Дивокраї»: «Потрібно бігти що є духу, щоб тільки залишатися на місці; а щоб кудись потрапити, треба бігти щонайменше вдвічі швидше». Тож, у наш час треба поспішати бути успішним.


 

НАБОКОВ АНДРІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ

Андрій Набоков народився  11.08.1994 р. Шкільні роки провів у м. Цюрупинськ (зараз м. Олешки) Херсонської області. З дитинства мріяв пов’язати своє життя з літаками, тому в 2010 році  на основі базової загальної середньої освіти вступив до ВСПНАУ Слов’янського коледжу НАУ на спеціальність 5.07010301«Технічне обслуговування повітряних суден і двигунів». Навчався у коледжі чотири роки, протягом яких отримав якісні теоретичні знання і основні практичні навички за обраною спеціальністю, брав активну участь у науково-практичних конференціях та екологічних заходах. Після успішного захисту диплому молодшого спеціаліста в 2014 році отримав рекомендації для продовження навчання в Національному авіаційному університеті, якими скористався для здійснення своєї мрії – стати висококваліфікованим фахівцем з наземного обслуговування авіаційної техніки: літаків, гелікоптерів тощо.

Після закінчення навчання у НАУ в 2019 році влаштувався в Міжнародні авіалінії України (МАУ) техніком на Boeing 737NG. Нажаль, з початком пандемії COVID-19, настала криза в цивільній авіації, і  Андрій попав під скорочення. Але він не уявляв себе в іншій сфері діяльності і продовжив свою роботу в компанії Airservice, яка надає свої послуги з технічного обслуговування повітряних суден різним міжнародним авіакомпаніям за різними типами літаків, у тому числі українським авіакомпаніям SkyUP та Bees Airline.

Чергове випробування в житті чоловіка почалося 24.02.2022 року. З перших днів повномасштабного російського вторгнення Андрій мобілізувався до лав Повітряних Сил ЗСУ техніком по обслуговуванню гелікоптерів і своїми зусиллями та професійними навичками допомагає охороняти і обороняти повітряний простір держави.


 

ГРИЗОДУБ ОЛЕНА СЕРГІЇВНА

Народилася 25 січня 1984р. в м. Зугрес Донецької області.

У 2000 році закінчила  загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів № 17 м. Зугрес і вступила навчатися до професійно-технічного училища.

З 2003 по 2007 рр. навчалася у Слов’янському коледжі Національного авіаційного університету за спеціальністю «Монтаж і обслуговування електрообладнання аеропортів», одержала кваліфікацію техніка-електрика.

З 2007 по 2008 рр. продовжувала навчання у Слов’янському коледжі Національного авіаційного університету за спеціальністю «Електротехнічні системи електроспоживання», здобула кваліфікацію бакалавра й отримала диплом із відзнакою.

У лютому 2009 року вступила до Харківського університету Повітряних сил ім. Івана Кожедуба на факультет «Інформаційних і технічних систем», який успішно закінчила  в 2010 році, здобувши кваліфікацію інженера- електрика.

Свою трудову діяльність у ВСП НАУ СК НАУ Олена Сергіївна розпочала з посади майстра виробничого навчання спеціальності «Автоматизація технологічних процесів».

Олена Сергіївна прагне не просто вчити здобувачів освіти, а спрямовувати їх у житті так, як колись виховали її тепер такі близькі серцю працівники Слов’янського коледжу.

З вересня 2014 року була переведена на посаду бібліотекаря ВСП НАУ СК НАУ.

У 2018 р. переведена на посаду викладача спеціальних дисциплін  циклової комісії  «Електросвітло-технічного забезпечення польотів». Виконує обов’язки класного керівника в групах електриків.

Щирість, високий професіоналізм, доброзичливість - якості, які придатні Олені Сергіївні Гризодуб. Вона приділяє велику увагу інтерактивним методам проведення навчальних занять, удосконалює навчально-методичні комплекси дисциплін, що викладає. Бере активну участь у нарощуванні матеріально-технічної бази спеціальності.

За період роботи в коледжі була нагороджена грамотами й подяками від керівництва коледжу.

Бере активну участь у різноманітних Міжнародних та Всеукраїнських конференціях, проходила курси стажування й підвищення кваліфікації.


 

ГРИЗОДУБ ПАВЛО ВАЛЕРІЙОВИЧ

Народився 23 жовтня 1978 року в м.Слов’янську.

У 1995 р. після закінчення 11 класів Слов’янської ЗОШ № 13 вступив до Слов’янського авіаційного технічного коледжу цивільної авіації, який закінчив у 1998 р., отримавши диплом молодшого спеціаліста з відзнакою за спеціальністю «Монтаж і обслуговування електрообладнання аеропортів».

Одержані знання авіаційного спрямування, курсантський вишкіл, загартований вихованням у коледжі, професійна спортивна база навчального закладу переконують продовжити навчання в Слов’янському авіаційно-технічному коледжі цивільної авіації на четвертому курсі для здобуття базової вищої освіти та отримання диплома бакалавра за спеціальністю «Електротехнічні системи електроспоживання». Роки навчання в Слов’янському коледжі запам’яталися спілкуванням з першокласними спеціалістами, які формували професійні якості й життєвий світогляд міцними стосунками в середовищі однокурсників.

Продовжуючи навчання за фахом, Павло вступив на п’ятий курс до Національного авіаційного університету і в 2007 році отримав диплом спеціаліста.

З 2005 року Павло Валерійович працює в коледжі викладачем спеціальних дисциплін пліч-о-пліч зі своїми колишніми викладачами, які стали йому колегами та друзями. Тут замало тільки щось знати, тут доводилося вчитися подавати знання доступно, навчати інших, самостійно опановувати нові теми навчальних програм.

У 2013 році Гризодуб П. В. наказом по коледжу був призначений головою циклової комісії «Електросвітло-теxнічного забезпечення польотів», а у 2014 році йому встановлена кваліфікаційна категорія «спеціаліст першої категорії» як викладачу спеціальних дисциплін.

Павло Валерійович приділяє велику увагу прогресивним методам проведення навчальних занять, удосконалює навчально-методичні комплекси дисциплін, що викладає. Бере активну участь у вдосконаленні й нарощуванні матеріально-технічної бази спеціальності.

За період роботи нагороджений численними грамотами й подяками від керівництва коледжу.

Брав участь у різноманітних Міжнародних, Всеукраїнських конференціях і вебінарах; проходив курси стажувань та підвищення кваліфікації. 

Гризодуб П.В. є головою робочої групи з розробки освітньо-професійної програми «Монтаж і обслуговування електрообладнання підприємств і аеропортів» спеціальності 141 «Електроенергетика, електротехніка та електромеханіка».


 

ЛЯШЕНКО СЕРГІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ

Народився 10 листопада 1962 р. в м.Малая Виска Кіровоградської області.

У 1980 році вступив до Слов'янського авіаційного технічного училища цивільної авіації, яке закінчив у 1983 році. Із вдячністю згадує своїх наставників: класного керівника й викладача електротехніки Дикун Тетяну Миколаївну та командира роти Орачевского Олександра Павловича.

Після закінчення училища працював у Донецькому об'єднаному авіазагоні на посаді електромеханіка з обслуговування світлосигнального обладнання й електричних установок аеропорту.

У 1986 році вступив навчатися за фахом «Електропостачання промислових підприємств, міст і сільського господарства» на вечірнє відділення Донецького політехнічного інституту, який закінчив у 1992 році. У цьому ж році став інженером вузла світлотехнічного забезпечення польотів.

З 2002 по 2004 роки працював змінним інженером. У 2004 році був призначений головним інженером вузла світлотехнічного забезпечення польотів, а в 2011 році - начальником служби електросвітлотехнічного забезпечення польотів.

Обслуговував світлотехнічні системи "Свіча-3”, "Луч-2", АДВ, електротехнічне обладнання вітчизняного та зарубіжного виробництва.

У квітні 2012 року проходив навчання в аеропорті Завентем у Брюсселі (Бельгія).

Ляшенко С.В. на злітно-посадковій смузі.


 

ВДОВЕНКО ПАВЛО ІГОРОВИЧ

Вдовенко Павло Ігорович народився в 1978 році.

Вступив до Слов’янського авіаційного технічного коледжу ЦА в 1995 році, який закінчив у 1998 році, отримавши диплом молодшого спеціаліста за спеціальністю «Монтаж і обслуговування електрообладнання аеропортів».

З серпня 1998 року по листопад 1999 року, працюючи на посаді техніка, займався монтажем та пусконалагоджувальними роботами щодо світлосигнального обладнання ЗПС 1 в фірмі АТЗТ «Авіаспецмонтаж».

Липень 1999 року - вступив навчатися до КМУ ЦА.

Лютий 2000 року - початок трудової діяльності в ДПМА «Бориспіль» на посаді техніка-електрика вузла СТЗП (світлотехнічного забезпечення польотів) бази РСТЗП (радіосвітлотехнічного забезпечення польотів).

Лютий 2004 року - отримав диплом бакалавра за спеціальністю «Електротехніка» в Національному авіаційному університеті.

Червень 2005 року - закінчив навчання в Національному авіаційному університеті та отримав диплом спеціаліста за спеціальністю «Електротехнічні системи електроспоживання», кваліфікація інженер-електрик.

Грудень 2007 року - переведений на посаду інженера-електрика вузла СТЗП (світлотехнічного забезпечення польотів) бази РСТЗП (радіосвітло­технічного забезпечення польотів).

Червень 2010 року - переведений на посаду старшого інженера вузла СТЗП (світлотехнічного забезпечення польотів) бази РСТЗП (радіосвітло­технічного забезпечення польотів).

Листопад 2014 року - переведений на посаду провідного інженера відділу СТЗП (світлотехнічного забезпечення польотів) служби РСТЗП (радіосвітлотехнічного забезпечення польотів).

Працює провідним інженером групи технічної експлуатації ССО відділу СТЗП (спеціалізація: системи дистанційного керування та моніторингу).


 

СОЛОДІЛОВ КОСТЯНТИН АНАТОЛІЙОВИЧ

Солоділов Костянтин Анатолійович народився в 1978 році.

У 1995 році вступив навчатися за спеціальністю «Монтаж і експлуатація електрообладнання аеропортів» до Слов’янського авіаційно-технічного коледжу цивільної авіації, який закінчив у 2000 році й отримав диплом молодшого спеціаліста.

З липня 2000 року по листопад 2000 року займався монтажем та пусконалагоджувальними роботами світлосигнального обладнання ЗПС 1 у фірмі АТЗТ «Авіаспецмонтаж» на посаді техніка.

Листопад 2001 року - початок трудової діяльності в ДПМА «Бориспіль» на посаді техніка-електрика вузла СТЗП (світлотехнічного забезпечення польотів) бази РСТЗП (радіосвітлотехнічного забезпечення польотів).

У 2005 році отримав диплом бакалавра з електротехніки за спеціальністю «Електротехнічні системи електроспоживання» в ВСП НАУ Слов’янському коледжі Національного авіаційного університету.

З 2005 по 2009 роки навчався в Національному авіаційному університеті за спеціальністю «Електротехнічні системи електроспоживання», здобув кваліфікацію інженера-електрика й отримав диплом спеціаліста.

Листопад 2010 року - робота у групі оперативного технічного обслуговування світлосигнального обладнання вузла СТЗП бази РСТЗП ДПМА «Бориспіль» на посаді техніка-електрика.

Працює на посаді техніка-електрика групи оперативно-технічного обслуговування ССО відділу світлотехнічного забезпе-чення польотів (змінний технік).


 

НАСТОЯЩИЙ СЕРГІЙ МИХАЙЛОВИЧ

Настоящий Сергій Михайлович народився в 1990 році.

У 2007 році вступив навчатися  за спеціальністю «Монтаж і обслуговування електрообладнання аеропортів» до Слов’янського коледжу Національного авіаційного університету, який закінчив у 2010 році, отримав диплом молодшого спеціаліста.

Працював на підприємстві «ООО Восток-Агро» на посаді електрослюсаря.

У 2011 р. закінчив ВСП НАУ СК НАУ отримав базову вищу освіту за напрямом підготовки «Електротехніка та електротехнології» та здобув кваліфікацію бакалавра з електротехнічних систем електроспоживання.

2011-2012 рр. - навчання в Харківському університеті повітряних сил імені І. Кожедуба за спеціальністю «Електротехнічні системи електроспоживання». Здобув кваліфікацію інженера-електрика.

Липень 2012 року - початок трудової діяльності в ДПМА «Бориспіль» на посаді електромонтера низьковольтної дільниці з обслуговування аеровокзальних комплексів.

У 2013 р. переведений на посаду електромеханіка відділу СТЗП (світлотехнічного забезпечення польотів) служби РСТЗП (радіосвітлотехнічного забезпечення польотів). У цьому ж році був переведений на посаду техніка-електрика, а в 2014 р. - на посаду інженера-електрика відділу СТЗП РСТЗП.

Працює на посаді інженера групи технічної експлуатації ССО відділу СТЗП (спеціалізація: планово-попереджувальні роботи та ремонти).


 

САМСОНЮК ВІТАЛІЙ МИКОЛАЙОВИЧ

Самсонюк Віталій Миколайович народився  в 1969 році.

У 1987 р. вступив навчатися до Слов’янського авіаційно-технічного училища цивільної авіації за спеціальністю «Експлуатація засобів світлотехнічного забезпечення польотів і електроустановок аеропортів».

1988-1990 рр. - служба в Збройних Силах СРСР.

У 1992 році закінчив Слов’янське авіаційно-технічне училище цивільної авіації.

1992 р. - початок трудової діяльності в ДПМА «Бориспіль» на посаді техніка-електрика вузла СТЗП (світлотехнічного забезпечення польотів) служби ЕСТЗП (електросвітло-технічного забезпечення польотів).

2005 року закінчив Харківський національний університет радіоелектро­ніки й здобув базову вищу освіту за напрямом підготовки «Радіотехніка», кваліфікація «бакалавр із радіотехніки».

У 2007 році закінчив Київський національний авіаційний університет за спеціальністю «Радіоелектронні пристрої, системи та комплекси» і здобув кваліфікацію інженера-електрика за повною вищою освітою.

2010 р. - переведений на посаду інженера-електрика вузла СТЗП (світлотехнічного забезпечення польотів) бази РСТЗП (радіосвітло-технічного забезпечення польотів) ДПМА «Бориспіль».

Працює на посаді інженера-електрика групи оперативно-технічного обслуговування ССО відділу СТЗП (змінний інженер).


 

КОВЕРА СЕРГІЙ ВІКТОРОВИЧ

Ковера Сергій Вікторович народився в 1990 році.

У 2007 році вступив навчатися до Відокремленого структурного підрозділу Національного авіаційного університету Слов’янського коледжу НАУ за спеціальністю «Монтаж і обслуговування електрообладнання аеропортів», який закінчив  в 2010 році за рівнем молодшого спеціаліста.

Продовжив навчання в ВСП НАУ СК НАУ за напрямом підготовки «Електротехніка та електротехнології» та в 2011 році здобув кваліфікацію бакалавра з «Електротехнічних систем електроспоживання».

2011 р. - вступ до Харківського університету повітряних сил ім. І. Кожедуба (ХУПС), спеціальність «Електротехнічні системи електроспоживання».

У цьому ж році розпочав свою трудову діяльність на підприємстві «Енергоатом» на посаді електрослюсаря з ремонту реакторно-турбінних установок атомних електростанцій.

У 2012 р. закінчив ХУПС, отримав диплом спеціаліста, здобувши кваліфікацію інженера-електрика.

Липень 2012 року - продовження трудової діяльності в ДПМА «Бориспіль» на посаді техніка-електрика відділу СТЗП (світлотехнічного забезпечення польотів) служби РСТЗП (радіосвітлотехнічного забезпечення польотів).

У 2014 році був переведений на посаду інженера-електрика відділу СТЗП (світлотехнічного забезпечення польотів) служби РСТЗП (радіосвітлотехнічного забезпечення польотів).

Працює на посаді інженера групи технічної експлуатації ССО відділу СТЗП (спеціалізація: планово-попереджувальні роботи й ремонти).


 

ЧЕРНОВ ДЕНИС РОМАНОВИЧ

Денис Чернов народився 20 жовтня 1994 року в м. Слов’янську. Навчався в загальноосвітній школі № 13 рідного міста. Ще в підлітковому віці зацікавився комп’ютерними технологіями. Тому, після закінчення 9 класу школи, вступив до Слов’янського коледжу Національного авіаційного університету навчатися за напрямом підготовки «Автоматизація і комп’ютерно-інтегровані технології».  Ця спеціальність орієнтована на автоматизовані системи керування технологічними процесами виробництв різних галузей промисловості, є класикою інженерного мистецтва; з інтеграцією комп'ютерної техніки, як на стадії проєктування, так  й експлуатації. Тож, спеціальність одна з найпопулярніших і перспективних у вік комп’ютерних технологій.

У 2013 році Денис, отримавши диплом молодшого спеціаліста

ВСП НАУ СК НАУ,  продовжив навчання в Харківському національному університеті радіоелектроніки за тим же напрямом. Здобуваючи вищу освіту, працював у сфері торгівлі й маркетингу. Набуті в коледжі й університеті знання стали основою вмінь, які використовував, розвиваючись і працюючи в напрямку автоматизації торгівлі.

У 2015, після отримання диплому бакалавра з  автоматизації та комп’ютерно-інтегрованих технологій (ХНУРЕ), Денис влаштувався працювати оператором технічної підтримки в ТОВ «Хамелеон Софт», яке займається автоматизацією роздрібної торгівлі й систем самообслуговування в Україні та за її межами.

Із часом підприємство реорганізовувалося й розширювалося. Разом із цим відбувається професійне становлення й Дениса як спеціаліста. Він є наставником для молодих фахівців. Наразі Денис Романович Чернов уже обіймає посаду керівника підрозділу «Контакт Центр» відділу технічної підтримки компанії з розробки програмного забезпечення для роздрібної торгівлі та стрітфуду ТОВ CHM Service. Бажаємо нашому випускникові успіхів і подальшого зростання в обраній сфері діяльності!


 

МАРТИНЕНКО ФЕДІР ВАСИЛЬОВИЧ

Народився 14 лютого 1956 року в м. Добропілля Донецької області.

1973 року, закінчивши 10 класів Петропавлівської середньої школи (Дніпропетровська область), вирішив пов’язати своє життя з авіацією.

Спочатку документи подавав до Кременчуцького льотного училища, але передумав і поїхав до приймальної комісії в аеропорту Жуляни (Київ). Це була одна з восьми виїзних приймальних комісій Слов’янського авіаційно-технічного училища цивільної авіації  на території Радянського Союзу. Успішно склав вступні іспити й був зарахований у число курсантів САТУ ЦА за спеціальністю «Технічна експлуатація літальних апаратів і двигунів».

Федір був активним учасником навчально-виховного процесу, відповідально ставився до своїх обов’язків. Неодноразово захищав честь САТУ й був переможцем у міських та обласних спортивних змаганнях  із легкої атлетики, займався бігом.

У 1974 р. отримав звання кандидата в майстри спорту з легкої атлетики.

У забігу на 3 км посів 2 місце в обласних змаганнях серед трьох найпотужніших училищ Донецької області.

Проходив авіаційну практику на різних аеродромах. Військовий цикл навчання завершувався зборами протягом місяця  в місті Жданів (нині Маріуполь). де й присягали на вірність Батьківщині.

1975 року, закінчивши навчання й отримавши диплом техніка-механіка, за розподіленням був направлений до Дніпропетровського об’єднаного авіазагону (аеропорт Підгороднє), де працював дев’ять років, обслуговував літаки АН-2.

У відрядження направляли в Казахстан й Узбекистан. Федір Васильович у складі екіпажу на літаках обробляли поля пшениці й займалися дефоліацією бавовни.

У 1985 році Федір пройшов перенавчання при Кіровоградській льотній академії (Школа вищої льотної підготовки).

Із серпня 1985 року  по 1998 рік працював бортмеханіком літака АН-26 у

327-му льотному загоні, експедиції якого виконували завдання в усіх регіонах Радянського Союзу. Федір Васильович, можна сказати, бував скрізь, окрім Чукотки й Сахаліну.

Виконували завдання й на льодовому аеродромі (селище Тазівське), і за  Північним полярним колом (м. Надим), і в Середній Азії (м. Ташкент, м. Ажгабат).

Саме їхній літак був останнім, що злетів за 2 години до розбомблення аеродрому в місті Грозний на початку Першої чеченської війни.

У м. Батумі й м. Сухумі перевозили вахту, різні вантажі, обладнання для нафтовидобування.

Постійно підвищував свою кваліфікацію.

У 1994 році пройшов курси англійської мови при Дніпропетровському університеті,  у Києві отримав  залік і допуск літати за кордон на АН-24 і АН-26.

Екіпаж, у якому Федір Васильович працював бортмеханіком, виконував завдання в Стамбулі (Туреччина), Алеппо (Сирія), Софії (Болгарія), Бухаресті (Румунія), у містах Північної Африки.

Приємно було зустрічати в закордонних відрядженнях товаришів, колишніх курсантів САТУ ЦА, які теж виконували свої обов’язки перед Батьківщиною. У пам’яті з’являються радісні моменти зустрічей колишніх однокурсників і друзів: Володимира Кожемякіна, Володимира Новицького. Юрій Оніпко й Олександр Гайворонський служили в Афганістані.

За льотну практику були й нештатні ситуації. У квітні 1987 року в газетах «Повітряний транспорт» і «Крила України» писали про випадок, коли при взльоті виникла пожежа, яку членами екіпажу вдалося успішно загасити та вміло посадити літак. Екіпаж було відзначено  та нагороджено за зразкову підготовку й дії в надзвичайній ситуації.

На думку спадає й випадок, коли прийшлося здійснювати вимушену посадку  через технічну поламку (із одним працюючим двигуном) на аеродромі в Жулянах.

І які б ситуації не траплялися на життєвому шляху, завжди допомагали поради досвідчених викладачів, безцінні знання й вміння, що були здобуті в Слов’янському авіаційно-технічному училищі цивільної авіації. Саме в ньому давали путівку в авіаційне життя.


 

БОЄВЕЦЬ ВОЛОДИМИР МИКОЛАЙОВИЧ

Народився 4 січня 1959 в м. Слов’янську Донецької області.

Навчався в Слов’янській загальноосвітній школі № 8, десять класів якої закінчив у 1976 році.

Ще з дитинства мріяв працювати з технікою. Тому й вирішив вступати до Слов’янського авіаційно-технічного училища цивільної авіації навчатися за спеціальністю «Технічне обслуговування повітряних суден і двигунів».

1976 року Володимир став курсантом найпрестижнішого на той час технічного училища в Донецькій області. При вступі до САТУ був високий конкурсний бал. До зарахування в число курсантів рекомендували вступників з відмінними оцінками, спортивними досягненнями, із характеристиками-рекомендаціями з підприємств тощо.

1976-1978  роки  навчання в САТУ мали великий вплив на становлення юнака й заклали міцний фундамент для подальшого професійного розвитку, навчили вчитися й досягати мети, цінувати дружбу та справжні людські стосунки. Саме тоді доля зводить з людьми, дружні стосунки з якими будуть усе доросле життя. Так, майже пів століття в різні, добрі й трагічні, часи Шинкаренко Володимир Іванович пліч-о-пліч із Володимиром Миколайовичем і є не тільки друзі, а й  побратими.

Роки навчання в училищі були  цікавими, насиченими різними подіями й заходами. Із теплими й щирими почуттями вдячності Володимир згадує своїх учителів і наставників, які давали знання й ділилися досвідом, віддавали частину душі своїм вихованцям. Допомагала вчитися сувора дисципліна за розпорядком дня. У той час курсанти жили в гуртожитках. Командиром 1 роти, у якій навчався Володимир Боєвець, був вимогливий Полока Анатолій Іванович, а класним керівником і натхненним наставником курсантів 13 групи - Красавіна Станіслава Феофанівна, викладач дисципліни «Технічна механіка».

Для всіх курсантів прикладом людини з великої літери, живою легендою авіації був полковник Шандула Володимир Никифорович,  Герой Радянського Союзу, який під час Другої світової війни був заступником командира ескадрильї 162-го гвардійського бомбардувального авіаційного полку.

Цікаво й із великою любов’ю до своєї справи викладали спецдисципліни Маріїнченко Надія Сергіївна й Юрій Володимирович; Кравцова Валентина Василівна вчила економіки; практичні заняття з аеродромної практики проводив Курсобаєв Тимур Джамуханович.

Організація навчання, самопідготовка, участь у самодіяльності, трудові десанти для блага міста й училища, навчальна практика на аеродромі, заняття спортом – усе це сприяло становленню молодого фахівця.

САТУ ЦА було базовим навчальним закладом Донецької області з потужною навчальною й спортивною базою. Володимир успішно виконував програму підготовки авіаційних механіків, брав участь у культмасових заходах (грав на баяні й гітарі, співав), займався спортом,. Неодноразово команда училища під керівництвом Нескородя Віктора Івановича та тренера Коваленка Миколая, у складі якої  був Володимир, перемагала в міських й обласних змаганнях із гандболу. У музеї коледжу зберігаються кубки перемог, привезені з Краматорська, Горлівки тощо.

У САТУ готували технічних спеціалістів для цивільної авіації, зокрема обслуговування літаків АН-2. Підготовка на військовому циклі передбачала вивчення дисциплін із технічного обслуговування воєнно-транспортних літаків АН-12, ІЛ-76. Наприкінці другого курсу проходили обов’язкову  практику - місяць військових зборів в обласному військовому аеропорті в Бердянську; займалися ремонтом і обслуговуванням літаючих човнів Б-12. Саме там складали присягу на вірність Батьківщині. Перед державною атестацією на присвоєння звання техніка необхідно було відпрацювати три місяці в цивільній авіації.

Після успішного закінчення навчання й складання державних іспитів у 1978 році Володимир був направлений за розподіленням до аеропорту Підгороднє (м. Дніпропетровськ). З 1978 по 1981 роки працював у  сфері цивільної авіації в сільському господарстві. Виконували завдання в різних містах не тільки України. Були відрядження з перельотами в Казахстан (м.Уральськ) і Узбекистан (м. Наманган), де працювали на обробці полів пшениці та виконували дефоліацію полів бавовни. Завдяки самовідданій праці  Володимира  літак АН-2, бортовий номер 70427, завжди визнавався кращим у 101-му Дніпропетровському льотному загоні.

У 1981 році Володимир повернувся до рідного Слов’янська. Створив сім’ю. А свою любов до техніки проявляв, працюючи на СТО «ВАЗ» (м-н Райгородок). У 1991 році відкрив приватне підприємство з обслуговування автомобілів різних марок.

Володимир Миколайович Боєвець вважається одним із найкращих спеціалістів своєї справи в Слов’янську. До нього завжди можна звернутися за допомогою й порадою не тільки щодо ремонту автомобіля. Він із любов’ю до своєї справи, як колись його наставники й вчителі, передає свій багатогранний  досвід і набуті знання всім, хто цього потребує.


 

БРАТИ ЗАГНОЙКИ

Василь Павлович Загнойко працював у коледжі завідувачем клубу. Усі знали його як талановитого керівника та справжнього фахівця своєї справи. Василь Павлович влаштовував різні масштабні музикальні й виховні заходи в коледжі. Як справжній вихователь і педагог розвивав творчу майстерність студентів, які прагнули розкрити свої таланти та здібності на сцені,  надавав можливість показати себе перед публікою. На кожному концерті нам, усім присутнім, тішили серце та душу пісні, що  виконували дівчата та юнаки нашого коледжу під керівництвом Василя Павловича.

Василь Павлович із дружиною Іриною.

Але мова про синів Василя Павловича – Данила й Тараса. Данило навчався в коледжі за спеціальністю «Комп’ютерна інженерія». Він був допитливим, веселим, успішним студентом і завжди багато часу приділяв засвоєнню знань щодо своєї спеціальності. Цікавився новим і прогресивним, любив фотографувати. Данило займався самоосвітою, вивчав додаткову інформацію й ділився з однокурсниками. Умів, як і батько, дотепно жартувати, бути душею кампанії.

У коледжі Данило познайомився з Ольгою Прядко, яка навчалася за спеціальністю «Комерційна діяльність». Пізніше вони одружилися і зараз виховують двох доньок. Ольга після закінчення коледжу навчалася у Національному авіаційному університеті за спеціальністю «Маркетинг». Нині вони працюють фрілансерами, Данило – операційний директор, а Ольга – операційний менеджер.

Олександр Земляний, Василь Павлович Загнойко, Данило Загнойко.

Тарас Загнойко з дитинства цікавився автомобілями. Тож, до коледжу вступив навчатися за спеціальністю «Автомобільний транспорт». Цей жвавий та спритний курсант встигав усюди – успішно навчався, займався художньою самодіяльністю та спортом, виконував обов’язки старости групи. Одного разу на заняттях з художньої самодіяльності Тарас познайомився зі студенткою Інною Просяник, яка навчалася в коледжі за спеціальністю «Авіоніка». Навчаючись у коледжі, вони вирішили побратися й утворити сім’ю. Після Слов’янського коледжу Тарас закінчив Харківський національний автомобільно-дорожній університет, а Інна – Харківський національний університет  імені Івана Кожедуба за спеціальністю «Інформаційні та технічні системи». Зараз разом вони виховують двох дітей. Тарас, як завжди енергійний, наполегливий та цілеспрямований,  має справу з автомобілями.

Тарас з Інною на заставці сайту коледжу.

На превеликий жаль, Василя Павловича вже немає з нами. Але його сини, такі ж працелюбні, активні й серйозні молоді люди. Донині вони підтримують зв’язки зі своїми друзями-студентами та викладачами. Данило і Тарас вважають, що навчання в коледжі – це могутній фундамент для успішного життєтворчого процесу. Із щирою вдячністю вони згадують викладачів і наставників коледжу, які ділилися знаннями й допомагали визначитися в житті. Пріоритетом і важливою цінністю для них є родина, як осередок добробуту та щастя. А досягати мети та  долати труднощі їх навчили в рідному коледжі.


 

СТЕПУТІН ВІТАЛІЙ ОЛЕКСІЙОВИЧ

Народився 20 червня 1996 року в селі Красногорівка Покровського (Ясинуватського) району Донецької області.

2012 року закінчив Красногорівську загальноосвітню школу І-ІІ ступенів.

У 2012 році вступив до Слов’янського коледжу Національного авіаційного університету за програмою підготовки авіаційних фахівців спеціальності «Технічне обслуговування повітряних суден і двигунів». Під час навчання показав себе старанним і відповідальним студентом.

У 2016 році, закінчивши Слов’янський коледж НАУ за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодший спеціаліст і здобувши кваліфікацію авіаційного техніка-механіка з експлуатації повітряних суден, вступив до Харківського національного університету повітряних сил імені Івана Кожедуба за спеціальністю «Авіаційний транспорт».

2019 року вступив до лав  Національної поліції України.

У 2020 році закінчив університет, отримав диплом магістра за спеціальністю «Авіаційний транспорт», спеціалізація «Технічне обслуговування та ремонт повітряних суден і авіадвигунів», професійна кваліфікація «Професіонал у галузі транспорту».

У 2020 році отримав статус учасника бойових дій.

Із перших днів  повномасштабного вторгнення РФ на територію України знаходився в зоні бойових дій, займався евакуацією цивільного населення, доставляв гуманітарну допомогу.


У грудні 2022 року нагороджений відзнакою - нагрудним знаком «За відвагу в службі».  

Степутін Віталій Олексійович продовжує нести службу в Національній поліції України на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції.


 

ШИНКАРЕНКО ВОЛОДИМИР ІВАНОВИЧ

Народився Володимир Іванович Шинкаренко

21 січня 1959 року в місті Дніпропетровськ (нині м.Дніпро). Навчався в Дніпропетровській загальноосвітній школі № 122, десять класів якої закінчив у 1975 році.

 Ще з дитинства мріяв бути в авіації, любив конструювати, працювати з металами. У шкільні роки займався авіамоделюванням. Набори для виготовлення літаків замовляв через базу посилторгу з м. Горького. А щоб авіамоделі літали, двигуни для них купляв у магазині «Юний технік». І  кожна модель була особливою, зробленою з натхненням і любов’ю. Не забути тих моментів радості в очах однокласників і друзів, коли приносив до школи зроблені власноруч літаки і як після уроків запускали їх на шкільному подвір’ї та міському стадіоні.

Володимиру завжди подобалося вчитися, самовдосконалюватися, займатися спортом. Багато уваги приділяв боксу. Був у складі Дніпропетровського спортивного товариства «Трудові резерви», а згодом -  і  Донецького «Спартака».

 Після закінчення школи думав вступати до Ленінградської академії цивільної авіації. Але вибрав  Слов’янське авіаційно-технічне училище ЦА і в 1976 році став курсантом 1 роти 13 навчальної групи  спеціальністі «Технічна експлуатація літаків і авіадвигунів».

Навчання в училищі Володимиру давалося легко, бо з дитинства любив пізнавати нове й відповідально ставився до будь-якої справи. Успішно вчився, мав організаторські здібності. Заняття боксом допомагало бути впевненим у власних силах, цілеспрямованим. І це давало свої результати  й приносило численні перемоги в різних змаганнях спортивної команди САТУ ЦА, честь якого завжди з гідністю захищав Шинкаренко Володимир.

Завдяки досвідченим і вимогливим учителям і вихователям, дисципліні та чітко розпланованому розпорядку дня, де навчання поєднувалося з трудовими обов’язками, спортивною підготовкою, самодіяльністю, курсанти мали можливість всебічно розвиватися й здобувати знання й навички для професійної майстерності. Улюбленими предметами були «Основи конструкції літаків і аеродинаміка», «Авіаційне матеріалознавство», «Креслення», «Технічна механіка», «Фізичне виховання».

Із теплими почуттями вдячності згадує Володимир своїх наставників: Шандулу Віктора Никифоровича, Полоку Анатолія Івановича, Красавіну Станіславу Феофанівну, Бойка Віктора Івановича, Бабенка Олександра Семеновича, Будіна Геннадія Юхимовича та інших, які, передаючи знання й життєвий досвід, заклали міцний фундамент для професійного зростання; віддаючи частину своєї душі, формували базу пріоритетів і духовних цінностей.

Саме з курсантських часів  бере початок справжня чоловіча дружба з Володимиром Боєвцем, яка переросла в дружбу сім’ями.  Майже пів століття, підтримуюючи й допомагаючи один одному, друзі показують добрий приклад справжніх людських стосунків не тільки своїм дітям й онукам.

У 1978 році Володимир Шинкаренко, успішно виконавши програму підготовки авіаційного техніка-механіка, пройшовши практики з обслуговування літаків цивільної авіації й воєнно-транспортних літаків АН-12, ІЛ-76 і відмінно  склавши випускні екзамени,  закінчив Слов’янське авіаційно-технічне училище ЦА - отримав диплом із відзнакою.

Після закінчення САТУ ЦА за розподіленням був направлений до аеропорту Підгороднє (м.Дніпропетровськ). Разом із Володимиром Боєвцем у складі Дніпропетровського об’єднаного авіазагону працювали у  сфері цивільної авіації в сільському господарстві на авіахімроботах. Виконували завдання в різних містах не тільки України. Були відрядження з перельотами в Узбекистан (м. Наманган) і Казахстан (м.Уральськ).  Обробляли поля пшениці, виконували дефоліацію полів бавовни.

У 1979 році Володимир був переведений на дільницю регламентних робіт аеропорту Підгороднє. І в цьому ж році вступив на вечірнє відділення Дніпропетровського металургійного інституту, факультет «Обробка металів тиском», який закінчив у 1985 році, здобув кваліфікацію інженера-металурга.

Тридцять п’ять років свого життя, з 1 вересня 1981 року до 1 вересня 2016 року, Володимир Іванович віддав ливарному виробництву на заводі Дніпротяжпапірмаш. Був начальником дільниці з особливо важкими умовами праці. Під його керівництвом працювали 18 плавильників металів і сплавів -  колектив однодумців, загартованих силою металу й любов’ю до своєї справи, які понад три десятиліття працювали разом на благо нашої країни.

І хоча Володимир Іванович нині на заслуженому відпочинку, за будь-яку справу береться з натхненням і відповідальністю за результати своєї роботи, по-господарськи й із любов’ю. Так, як учили в рідному САТУ ЦА.  Саме в ньому давали путівку в успішне майбутнє молодим фахівцям, які в будь-якій сфері діяльності з гідністю несли ім’я випускника Слов’янського авіаційно-технічного училища цивільної авіації.

 

 


Опубліковано: 10.11.2023
Оновлено:       8.05.2024