Відокремлений структурний підрозділ
"Слов'янський фаховий коледж
Національного авіаційного університету"


Користувач:

Пароль:

Забули пароль?

Не маєш акаунту?


Натисни "ОПЛАТА ПОСЛУГ"
або
скануй QR код



ОПЛАТА ПОСЛУГ


Погляд в минуле. Шлях до неба - авіація в Слов'янську

Переклад статті Сергія Лук'янова
12 квітня, в день першого польоту людини до космосу, святкується Всесвітній день авіації й космонавтики. З космонавтами в Слов'янську якось не склалося, а ось по частині авіації наше місто залишило свій слід в історії.

Перші епізодичні спогади про авіацію знаходимо ще до часів Громадянської війни: в січні 1918 року червоноармійцями під командуванням Володимира Антонова-Овсєєнко тут була створена фронтова авіабаза для дій проти каледінців, яка використовувалась авіаційним загоном Івана Шумана.

Комсомолець на літак

У 1927 році четверо слов'янських ентузіастів - робочі Слов'янського залізничного депо Алфєй Тарасов, Павел Шишкарьов, Василій Гончаренко і Дмитрій Чумак - створюють перший на території України аероклуб.

Приборкання повітряної стихії починалось не авіації, а з повітроплавання - дирижаблів. В 1930 році в Слов'янськім аероклубі відкривається планерна станція під керівництвом Константіна Борщова.

Колхоз в Карповці виділив аероклубу ділянку землі північніше Славкурорту, котра в 1933 - 1934 роках була розчищена під літнє поле. Ще один аеродром існував на горі, на котрій через десятки років з'явиться мікрорайон Артема.

На кошти заводів "Коксохіммаш" (зараз - "Славтяжмаш"), арматурно-ізоляторного заводу і содового комбінату було придбано три літаки У-2 (ПО-2), на котрих і почалися польоти. Почалася нова глава в історії аероклубу, пов'язана вже з літаками, котрих в 1938 році було - 15, а до 1940 року - вже 25.

Легендарний У-2 - основний учбовий літак передвоєнних років
Легендарний У-2 - основний учбовий літак передвоєнних років.
Агітаційний плакат. 1931-1933р.
Агітаційний плакат. 1931-1933р.

Слов'янський акроклуб був передовим аероклубом країни. Це був не просто "гурток за інтересами", по закінченні якого випускники вступали до Ворошилівського війскового авіаційного училища, де час навчання скорочувався з 4 до 2 років.

Аероклуб, ставший до цього часу 11-й Слов'янськой війсковой авіаційной школой початкового навчання, пропрацював до 20-х чисел вересня 1941 року. 24 вересня аероклуб був евакуйований до Ростовської області, а після її захоплення німцями в 1942 році - розформований.

САТУ

1964 рік. В Слов'янську вирішують створити нове авіаційно - технічне училище цивільної авіації. Здійснити це доручено начальнику Троіцького авіаучилища (Челябинська область) Олексію Івановичу Сильнягіну. Під новий навчальний заклад віддаються корпуса Слов'янського механічного технікума (старі корпуса САТУ на Карла Маркса та Жовтневої Революції – це вони і є). Студенти технікума ж переводятбся для довчання в Донецьк. В стислий термін переобладнуються аудиторії, виготовляються потрібні наочні посібники авіаційної тематики, що включла в себе навіть власну аеродинамічну трубу.

Одночасно з цим виконується транспортування в училище авіаційної техніки з аеропортів міст Харькова, Ростова-на-Дону, Шахти. Толпи славянців збираються подивитися на перший Як-12М, фюзеляж котрого везуть по місту…

У 1965 році починається навчання по першій спеціальності - "Технічна експлуатація літаків та авіадвигунів". Контінгент курсантів стрімко зростає, вже наступного 1966 року починається підготовка по другій спеціальності - "Експлуатація обладнання електросвітлотехніки аеропортів"

Ведеться активне капітальне будівництво. Перший гуртожиток на 400 місць вводиться в експлуатацію вже 1 жовтня 1966 року. Кількість курсантів постійно випереджає темпи будівництва гуртожитку: в вересні 1966 року в училищі вже біля 700 курсантів, і вересень місяць вони живуть в наметовому містечку, розташованому на місці нинішнього навчального корпусу "Б".

В 1968 році вводиться в лад ще один гуртожиток № 2, але і цього не вистачає - кількість курсантів на цей момент перевищує 1000 особ, і курсанти вимушені спати на двоповерхових ліжках.

Розраховуючи на максимальний контінгент 1250 особ, в 1976 році тільки на перший курс приймається 910 чоловік, а рекордна кількість курсантів досягається у 1977 році - 2500 чоловік! "Житлове" будівництво буде безперервно продовжуватися майже до кінця радянської епохи: останній, вже п'ятий по рахунку, гуртожиток буде зданий у 1986 році.

Учбовий аеропорт коледжу розташований в п'яти кілометрах на схід від Слов'янську, в 1987 році коледжу також була передана злітна смуга попереднього аеродому місцевих авіаліній Слов'янську. В даний час злітно-посадкова смуга використовується не тільки для навчання курсантів по спеціальності "Монтаж і обслуговування електрообладнання аеропортів", але і є запасним аеродромом Донецького об'єднаного авіаційного загону.

Перший літак прилетів на майбутній учбовий аеродром 6 травня 1966 року - це був АН-2 з Сасовского авіаційного училища цивільної авіації. На поточний час авіаційний парк учбового аеродрому складається з списаних учбових літаків Ан-2, Ан-12, Ан-24, Як-40 і вертольотів Мі-8.

Серед курсантів САТУ ходив жарт, що петренківське «Дивлюсь я на небо та й думку гадаю» потрібно зробити гімном училища: бо авіатехніки, на відміну від льотно-підйомного складу, теж дивляться на небо знизу догори і не літають.

Починаючи з 1968 року, в училищі проходять підготовку іноземні спеціалісти з 25 країн: В'єтнаму, Куби, Камеруну, Конго, Болгарії, Ємену, Мозамбіку, Мадагаскару, Нікарагуа, Монголії, Лівії, Алжиру та ін.

Перший випуск іноземних учнів проходить в 1970 році. Всього коледжем було підготовлено більш ніж 600 і перепідготовлено 247 авіаційних спеціалістів з інших країн.

Училище з кожним роком розвивається, відкриваються нові кафедри і спеціальності. Спортивна база складається з 5 спеціалізованих спортивних залів, стадіону і стрілецького тиру. Діють понад десяти спортивних секцій та спеціалізована школа олімпійського резерву з дзюдо.

У 2002 році Слов'янський авіаційний технічний коледж увійшов до складу Київського Національного Авіаційного Університету, що дозволило випускникам коледжу продовжувати своє навчання в університеті на пільгових умовах. В даний час ведеться підготовка фахівців за 22 спеціальностями.

Ан-12Б
Ан-12Б: колись – літак, потім – навчальний посібник, тепер - кінотеатр!
Вулиця генерала Батюка, 1983 р.

ППО в Слов'янську

Мало яке місто в СРСР не мало того чи іншого ставлення до оборони або «оборонці». Більшість жителів Слов'янська пам'ятає, що в місті була військова частина, але мало хто може сказати, що це була за частина.

Сформована в/ч 21934 була в 1950-х рр. (За іншими даними - в роки війни) і була складами матеріально-технічного майна 8 окремої армії протиповітряної оборони. Ця армія прикривала повітряний простір УРСР і невеликої частини РРФСР.

На складах в Слов'янську зберігалися запчастини для всіх видів авіаційної техніки (починаючи від заклепок і закінчуючи приладами та елементами фюзеляжу), які стоять на озброєнні 8-ї армії ППО, і всього іншого, необхідного для забезпечення довколишніх частин ППО країни. Само собою, в 8-ї армії наша частина була не єдиною.

До реконструкції центральної площі міста військова частина займала частину приміщень в будівлях колишнього Московського торгового ряду на місці нинішніх виконкому і бібліотеки.

У сучасному Слов'янську військова частина розташовувалася в двох місцях: штаб і казарми розташовувалися по вулиці Рози Люксембург, 44, а складські приміщення площею понад 20 гектарів - по вулиці Вільямса, 15.

В незалежній Україні частина отримала номер А4316. Доля її була закономірна - в 2004-му була розформована, залишки майна і техніки - вивезені.

емблема війскової частини а4316
Емблема війскової частини а4316

Обидва займаних нею об'єкта давним-давно не використовуються військовими за своїм призначенням, проте частиною міської інфраструктури вони так і не стали, хоча мають значну містобудівну цінність.

Спроби «перекувати мечі на орала» почалися ще за часів мера Валерія Бондаренко, однак жоден з грандіозних проектів - аж до побудови нового мікрорайону та відкриття в місті кадетського корпусу - в життя втілено так і не був ...

Сергій Лук'янов